Правління було закріплено за сином царя Соломона – Ровоамом. Мудрості і розуміння в керівництві державою йому бракувало. Викликав невдоволення і народний гнів із за відмови знизити податок. В кінцевому результаті це привело до відділення народу від царя. Десять колін Ізраїля відійшли, з Ровамом лишилося два коліна – Юда та Веніамін. Попередніми колінами було побудоване інше царство, яке усі вважали новим ізраїльським. Пророк Ахія помазав на царювання Єровоама І.
Рооам не міг пробачити приниження його як царя, а тому замислював план завоювання відлучених десяти колін Ізраїлевих, проте цього не сталося через втручання пророка Семея. А тому в книзі Царств описується цей випадок, оскільки до приходу царя Ровоама Семей був попереджений Богом: (1 Цар.12,22-24).
За біблійним текстом чітко видно покарання царя Рооама за Соломонів гріх. Здавалося б правитель набереться розуму і слідуючи заповітам отців та Закону зміцнить державу, але в швидкому часі спустився донизу. Жага до влади і багатство засліпили очі цареві, зв’язок з Богом – Творцем був втрачений. Аморальна поведінка царя відобразилася на народі, який собі думав: раз цар таке робить, то чим ми гірші від нього. Як тільки пророк дізнався, що Юдея була захоплена єгипетським фараоном Шешонком І, відразу ж поспішив попередити царя з його князями: (2 Хр.12,5-6).
Як бачимо як тоді так і зараз, без жодного перебільшення, існувала єдина модель ізраїльського (юдейського) суспільства – теократична. Теократична влада носила крім того і соціальний статус, де закон, мораль і релігія ставали основними природніми чинниками. Такою владою наділялися цар – управитель держави і священство. Досить важливим на той час було шанування завітів отців та дотримання Закону Божого ізраїльським народом. Контроль над наглядом дій та вчинків царя і народу здійснювався безпосередньо інститутом пророків. Пророки виконували місіонерську і просвітницьку функцію. Так само і Семей бажав благого розвитку держави, навіть тоді коли загрожувала небезпека ворожого вторгнення.
Пророк знав, що тільки з вірою в Єдиного Бога, Його мудрістю та Всемогутністю можна побудувати міцне царство, в основі якого має лежати мудрість, справедливість, Богошанування. Будь-яке відхилення від Закону і зухвальство супроводжувалося суворим покаранням, яке слід розуміти як Боже попущення народу і його правителю за злі вчинки, що суперечать моральним і релігійним нормам поведінки як наслідків діяльності людини.
А тому у Старому Завіті ці приклади продемонстровані нам не з проста, а дають можливість не повторити тих самих допущених помилок Ровоама та інші, які керуватимуть царствами після нього. Віра в Бога і шанування Його завітів – це один із міцних фундаментів, на якому має стояти держава. Ось це і намагався вкласти в голову цареві Ровоаму Божий пророк.
Пророк Семей помер в Х столітті до нашої ери.
Пегас