На думку Геракліта, світ не створений богами і незнищений – живий вогонь, розпалений і погашений до міри. На відміну від досократиків, Геракліт просувається ще далі. У філософії покладений такий принцип «усе тече». Філософ стверджував, що не можна увійти в одну і туж саму річку два рази. Розмаїтий існуючий світ можна пояснити відбуттям змін в праматерії. Одна може мати смертне життя в залежності від другої.
Важливого значення він надає детермінізму – обумовленість подіями та явищами. Необхідність тісно поєднується із закономірністю, тобто Логосом. Логосу притаманна вічність, нестворенність і незнишеність світу. Об’єктивні існуючі світ, праматерія і логос не залежать від людської свідомості. Геракліт звернув особливу увагу на її характер. Пізнання прагне досягнути логос. У філософії приділяється увага багато знанню, відмінного від мудрості. Багатознання не здатне сприймати дійсне пізнання принципів цього світу. Людська свідомість – психо (душа) підпорядковується логосу. Геракліт також оцінював світ по відношенні до пізнання. Усі стани світу вважав релятивними.
Філософія Геракліта – теоретична система діалектичного підходу до світу, в якій насамперед інтуїтивно пояснюються сутнісні риси діалектики.
Гераклітів учень Кратіл привів філософську думку до абсурду, заперечуючи те, що нічого не можна сказати про дійсність. Неправильне розуміння релятивного пізнання і оцінок Геракліта привели учня Кратіла до утворення поняття «абсолютний релятивізм».
Пегас
