Вивчав у школі латинську мову, захоплювався читанням давньоримської літератури, пізнавав твори римського філософа Цицерона. Робив перші спроби у написанні поезії. У 1319 році закінчує школу, на прохання свого батька поступає навчатися на юриста в містечку Монпельє. Повертається в Італію та отримує вищу освіту в Болонському університеті. Після смерті батька у 1326 році залишив юриспунденцію, натомість захопився творами класичних мислителів. Закінчує університет, повертається в Авіньйон, де приймає сан священика.
Був призначений у молодшому церковному чині при папському дворі. Навесні 1327 року в церкві святої Клари у Страсну п’ятницю відбулася зустріч Франческо з Лаурою де Новес. Для Петрарки, Лаура втілювала жіночність та духовну чистоту, стала музою натхнення у його віршах. Він неодноразово бачив її на службах в церкві, зустрічав поглядом разом з чоловіком. Дівчина надихала його творити вірші.
У 1331 році друг Петрарки – Джакомо Колона запрошує його до Болоньї. Тут його було прийнято братом Джакомо — кардиналом Джованні, який вбачав у Франческо сина, аніж якогось служителя. Петрарка прожив спокійне життя та працював над творінням нової класичної римської літератури, отцівських праць, багато подорожував. У 1335 році переїжджає на південну частину Франції, оселяючись у Воклюзі.
Франческо Петрарка прославився своєю літературною діяльністю. Дуже полюбляв природні краєвиди. Вів простий спосіб життя: одягав шерстяний грубий плащ з капюшоном, харчувався засмаженою на вертелі соргською рибою, хлібом та горіхами. Він став видатним поетом і неодноразово нагороджувався лавровим вінком в Парижі, Римі та Неаполі. Літературною вищою пробою стала визнана «Книга Пісень» Франческо.
Крім того Петрарка займався творчою діяльністю. Його перу належать наступні твори: поема «Африка»; книга «Про славних мужів», книга під назвою «Моя таємниця», «Покаянні псалми» та інші. У 1348 році під час чуми загинула кохана Франческо – Лаура. Ця звістка відобразилася важким болем для молодого Петрарки. Деякий час проводив у вечірній роботі та сонети. Написав вірші про смерть дони Даури, яку любив понад усе своє життя.
Патрарка аж надто захоплюється політикою , в його думках поставало відродження Риму. У 1361 році — виїжджає до Млинова. Спроби переселення до Авіньйону, Праги залишилися невдалими, Франческо робить зупинку у Венеції. Він мав фізичні зв’язки з багатьма жінками. Деякі з них народжували дітей поза шлюбом. У 1337 році в Франческо народжується син Джованні, а 1343 року – дочка Франческа.
Останні роки життя поета пройшли в італійському містечку Падуя. До того ж Петрарка мав власний будинок, проживав із зятем, своїми внуками та дочкою. Хворіє лихоманкою. 19 липня 1937 року, сімдесятирічний Франческо помирає, сидячи за письмовим столом, тримаючи в руці перо. Можливо саме так помирають справжні поети, намагаючись залишити після себе неоціненну культурно – історичну спадщину цієї епохи. Твори Франческо Петрарка стали відомими на цілий світ і до цього часу користуються неабияким інтересом зі сторони дослідників.
Богдан Стрикалюк
