З 14о1 році Гус читає прорповіді у костелі св. Михаїла, а вже у 1402 році його призначили головним священиком у приватній каплиці у старій частині Праги. Тут він займався в основному читанням проповідей чеською мовою , на які збирались до 3000 чоловік. У проповідях Гус не тілько часто торкався повсякденного життя (що було незвичайно у той час), але й відкрито критикував рицарів,королів,князів,феодалів.
Він критикував церкву, вважаючи себе вірним її членом, який викривав недоліки людей і тим, хто служить на благо церкві. У 1380 –х рр. в Чехії стали поширюватись праці англійського реформатора Вікліфа. Під вплив поглядів Уікліфа потрапив і сам Ян Гус.
Під час розколу Західної церкви Гус зберігав нейтралітет по відношенню до двох церковних сторін. Проповідуючи у Вифлиємській каплиці, Гус промовляв думку,яка відрізнялася від офіційної церковної догматики. На його думку не можна робити наступне:
1) Не можна знімати платні за таїнства та продавати церковні посади.
2) Не можна сліпо підпорядковуватись церкві, але думати самим, застосовуючи слова із Священного Писання: «Якщо сліпець поведе сліпого, то обидва впадуть у яму».
3) Влада, яка порушує заповіді Бога, не може бути визнана Ним.
4) Власність повинна належати справедливим. Не справедливий багач є злодій.
5) Кожен християнин повинен шукати правду, навіть коли ризикую своїм благополуччям, спокоєм та життям.
У 1409 р. У Празькому університеті відбувається гостра дискусія, серед прибічників Уікліфа був архієпископ Праги, який запросив Яна Гуса, щоби той виступив на синоді. Духовенство сильно чинило спротив проти того, щоб підтримати Гуса у такій справі. Ще у 1498 році було заарештовано та звинувачено у єресі його друзів: Станіслава із Знойма та Стефана Палеча, які під тиском римського духовенства відмовились від своїх переконань та поглядів.
У 1409 р. – була видана папська була, яка дозволяла празькому архієпископу прийняти міри покарання для Гуса. Проповіді Гуса стали забороненими, а деякі книги, які викликали підозру були зібрані та спалені на вогнищі. Однак владні структури підтримували далі Яна Гуса, чисельність прихожан поступово почала зростати. Духовенство вирішило діяти іншим чином.
У 1411 р. Празький архієпископ Збінек звинувачує Гуса у єресі, але 28 жовтня цього ж року він помирає при невідомих обставинах. У 1412 р. антипапа Іоанн ХХІІІ розпочав продаж індульгенцій, щоб потім організувати похід проти антипапи Олександра V. Проти торгівлі індульгенціями різко виступає та проти права піднімати меч на своїх ієрархів Ян Гус. Папа Іван ХХІІІ накладає на Гуса інтердикт (тимчасова заборона усіх церковних дій та треб).
За порадою короля Вацлава І V Гус змушений був тікати у Південну Чехію, до замку Козій – Градек, а потім у м. Краковєц, в якому шляхта не дуже поділяла рішення папи. У 1414 р. – Гуса викликають на Констанцький собор, мета якого – об’єднати Римську католицьку церкву та заборонити «Великий західний розкол». Король Сигізмунд обіцяв Гусу надійний захист, особисту безпеку. Але це було лише на словах, бо насправді король обманув Гуса, підробив документ. Ян Гус зрікся своїх поглядів, але Католицька церква скористалася священною інквізицією.
6 липня 1415 року Гуса було спалено на вогнищі.
Стрикалюк Богдан
