ЕСЕ, Історія філософії        27 Березня 2017        1077         3 коментарі

Світ як вчитель

В релігії для багатьох людей, камнем спотикання є віра. І це не дивно, оскільки  їм доводиться сприймати писання та слова священнослужителів не відчувши їх на власному досвіді, а саме не пропустивши крізь себе трансцедентні Божественні переживання. І тому, повсякденість, легко розхитує та нівелює релігійну віру, коли вона не підкріплена більш глибинно.

Світ як вчитель

Якщо, взяти окрему людину, то можна побачити наскільки потужно зовнішнє життя, забирає її увагу з собою. Це є сім’я, робота, навчання, друзі, амурні стосунки, хоббі, розваги і т. д. Список дуже широкий. Також, потрібно враховувати, що середньостатистична людина, в кращому випадку відвідує церкву, тільки, по великих святах. І релігія в її повсякденності займає далеке місце позаду. Виконуючи таїнства, вона, переважно, віддає данину загальноприйнятим віруванням, а не проживає їх своїм єством. І винити її в цьому є абсурдною справою. Тим більш абсурдним є силоміць прививати людині релігійні уявлення, так вона може визнати догми, проте в ній буде відсутня найвагоміша і обов’язкова складова – любов до Бога. А без останньої, релігія перетворюється в звід моральних правил, повчальних історій, і філософських роздумів. Вона втрачає душу, те що її робить цілою, гармонійною і живою.

Якщо дивитись правді у вічі, то релігія не є універсальним шляхом пізнання, і тому доказом є минуле і сьогодення. Велика кількість людей, просто не знаходить себе, серед її основ. Від того віра нагадує театральну виставу, де людина приймає на себе образ, і часто, навіть, не відіграє його якісно. Можливо, такий стан речей влаштовує декотрі релігійні установи, високі чини в ієрархії тих установ, але який з того смисл, якщо серця прибічників закриті до входження в них світла Божого.

Аби істинно слідувати шляхом релігії, послідовник повинен мати вже певний рівень духовного розвитку, який допоможе йому переступити через своє менше “я”. Він повинен мати непохитний намір і найбільшу, всеосяжну жагу до пізнання Того, що не видиме фізичному зору. Погодьтесь, звучить, для багатьох не надто привабливо.

Природньо, що людям ближчі інші шляхи пізнання, такі як: наука, філософія, езотерика, творчість, вони бувають різні. Аби ж тільки вони давали свої плоди, і слугували допомогою в розкритті себе.

Якщо в ситуації з релігією, віра часто, є слабка, бо вона не підкріплена досвідом, то логічно, буде звернути свій допитливий погляд на саме життя і його події, яких щодень в достатку, навіть, коли спочатку, здається, що це не так. Сам світ, він є тією міцною сходинкою, об яку може міцно впертись нога того хто йде шляхом пізнання. Він не дасть, легковажно відірватись у порожніх мареннях, а одразу підставить ситуації для перевірки на практиці умовиводів. Він буде різними способами пробувати розхитати твій внутрішній емоційний стан, шукати страхи і бити прямісінько по них, намагатись звабити перемінливими насолодами, кидати пелену в очі. Такий собі амфітеатр, де кожна людина, безпосередньо в бою, може перевірити на міцність свій меч та щит і внутрішню волю до життя.

Щоб не прожити роки в яскравих словах, які будуть задовольняти тільки мозок, потрібно збирати ті знання, котрі можна одразу застосувати на практиці, за допомогою їх покращити власне життя, і найголовніше себе. Потрібно відштовхуватись від того, що є, а не будувати замки в своїй уяві. Тверезо дивитись на навколишнє і своє “я”. Тоді світ стане твоїм учителем, і в достатку буде давати уроки, долаючи які будеш підніматись вверх. Марно ховатись і ухилятись від повчань світу, найчастіше це викликає великі страждання.

Сильчук Назар   

Обговорення: 3 коментарі
  1. Олександр Білий сказав:

    Світ для того і існує, щоб вчити. Хоче того хтось, чи не хоче. Він спочатку робить всіх рабами, але саме для того, щоб звільнити від рабства. Світ дає людині зброю проти самого себе і ця зброя працює практично незалежно від бажань самої людини. Можна допомагати, або опиратись, але результат один і той же – звільнення від Світу. Така неминуча тенденція Буття.

    Відповіcти
    1. Михаил сказав:

      Людина – частина Світу, тому неможливим є звільненняя її від Світу!
      Пізнання істини робить людину вільною від помилок в своїй взаємодії зі Світом, але не звільняє її від Світу навіть тоді, коли вона перейде в нелюдську форму буття – в Царстві Небеснім.

      Відповіcти
  2. Михаил сказав:

    Віра в невидиме й побудовані на ній релігії, – початковий щабель пізнання. Віра повинна постійно переходити в знання. Те, в що віримо сьогодні, завтра повинно стати предметом знання, інакше прогресує дебілізм.

    Відповіcти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Реклама
Ми у Facebook