Соціальна структура суспільства

suspilstvoСуспільство, як і будь-які інші соціальні системи, – це складне, багатомірне утворення, що має власну структуру. З одногу боку, суспільство складається з великої кількості різноманітних компонентів, окремих об’єктів, а з іншого – є органічно поєднаною, гармонійно функціонуючою цілісністю.
На сьогоднішній день більшість науковців визначають соціальну структуру суспільства як ієрархічно упорядковану сукупність окремих індивідів, соціальних спільнот, груп, інститутів та організацій, що поєднані між собою стійкими відносинами і зв’язками.

Поняття соціальної структури було введено дослідниками в науковий обіг для характеристики двох головних аспектів існування будь-якого суспільства: системної організації та стратифікації.
Головним поняттям в питанні системної організації суспільства є суспільні інститути. Насамперед до них можна віднести державу, економіку, освіту, родину тощо, завдяки яким, фактично, підтримуються та зберігаються зв’язки та відносини, які існують в суспільстві. Ці інститути є характерними для будь-якого суспільства.
В свою чергу, соціальні інститути, визначають соціальні ролі окремих індивідів, що існують в межах певної соціальної групи або спільноти. В будь-якому функціонуючому суспільному інституті існують такі рольові позиції. Так, наприклад, в родині соціальні статуси (ролі) відповідають статусам чоловіка, жінки та їх дітей, у школі – учень та вчитель, тощо.

Соціальні групи виникають в наслідок спорідненості людей, що мають спільні соціальні статуси, а, отже, займаються більш-менш спільною діяльністю. Фактично, соціальна група – це сукупність людей, що є поєднані загальними соціально значущими ознаками, яка сформувалася історично і є відносно стійкою. Про існування певної соціальної групи можна говорити за наявності трьох головних ознак:
– групові орієнтації та установки;
– спільне просторове та часове існування індивідів;
– спільна діяльність.
Соціальні групи можуть бути малими, тобто такими, що є нечисленними і члени якої перебувають у безпосередньому зв’язку, або ж великими, тобто численними об’єднаннями людей, які функціонують в межах конкретного суспільства. Диференціація соціальних груп між собою за різними ознаками зумовлює стратифікацію суспільства.

Головною ідеєю теорії соціальної стратифікації суспільства (або, як ще її називають, теорія соціального статусу) є ієрархічне упорядкування різноманітних страт (верств) та груп суспільства, що створюється за такими критеріями, як власність, освіта, престиж та влада. Тобто, фактично, ця теорія присвячена аналізу суспільної нерівності. Страти можуть бути закритими та відкритими, що залежить від того, чи можлива в даному суспільстві соціальна мобільність – просторове чи міжгрупове переміщення населення, а також його готовність до цього. Соціальна мобільність може бути горизонтальною або вертикально, індивідуальною або груповою. Загалом, соціальна мобільність, її види, є досить актуальним питанням в дослідженнях багатьох сучасних українських науковців.
Таким чином, соціальна структура суспільства є досить широким поняттям, що охоплює різноманітні прояви його функціонування.

Спеціально для порталу Філософія і Релігієзнавство