Історія філософії, Православ'я, Християнство        24 Лютого 2017        1108         Прокоментуй!

Сергій Булгаков

Видатний  представник  слов’янської  філософії  ХІХ  століття, автор  багатьох праць  на  релігієзнавчу  і філософську  тематику.

Народився  1873 року у тогочасній  Орловській  губернії,  у невеликому  місті Лівни.  Сергій  Булгаков  походив  з  знатної  родини, яка  користувалася  повагою  зі сторони  суспільства.  Мати  виховувала  у  своєму сині  усі  необхідні  людські  якості та добрі  наміри,  наділяючи  його  любов’ю  і хорошим відношенням до природи, світу та людей. Батько Сергія  завжди був у пошані  суспільства  і як  особа  духовної  інституції  приділяв  увагу  його моральному  і духовному вихованню.

Допоміг  влаштувати Сергія на навчання  в духовне училище, потім  у семінарію міста Орлова, а пізніше у Єлицьку гімназію. Крім того  навчався  при Московському університеті на юридичному факультеті, який закінчив  1894 року.  Молодий Булкагов  досить часто  почав захоплюватися  марксизмом.  Серйозно вивчав  політичну економію.  Глибоке вивчення  марксизму  на  його думку  як  вчення  виявилося неспроможним. Тому  Булгаков  віддав  перевагу  творам релігійних  слов’янських мислителів  Толстого, Достоєвського, Соловйова.  Завдяки  бесідам  та  диспутам  Сергій  набуває  релігійної  віри.

Відбулася  еволюція  інтелігенції,  в результаті якої  духовні  лідери  висувають  Булгакова  у свої  ряди. Булгакова  запрошують взяти  участь  у розгляді  проблематики  ідеалізму, навколо  якої  були об’єднанні  представники  релігійно-філософського  руху.  Вони були вражені  виступом  Булгакова  у вирішенні поставленої  проблеми переходу  від марксизму до ідеалізму. Релігійно-філософське  відродження  Булгакова  віднайшло  свій  відбиток  у журналах  «Новий шлях»,  «Питання  життя, релігії»,  «Віхи»,  насамперед  у праці  релігійно-філософського  товариства  імені  Володимира Соловйова,  книговидання «Шлях» (1911-1917 рр.), з  якого  виходили твори  слов’янської  релігійної думки.

Став  безпартійним  християнським соціалістом.  Теми своїй  важливих  статей  по релігії та культурі були вміщені   Булгаковим  в двотомне  зібрання, що отримало назву «Два гради». У  творах «Філософії  господарства» та «Світла Невечірнього»  накреслюються  основи власного  вчення, співвідносного  з  софіологією Володимира   Соловйова  та Павла Флоренського,  увібрало  в себе  Шелінга, оскільки   власні  ідеї живляться  інтуїціями  православної релігійності.     У 1918  році  Булгаков  приймає священство.

Відіграє  провідну  роль  у церковних  колах,  приймає  активну  участь у Помісному  Соборі  Православної Церкви,  налагоджує відносини з патріархом Тихоном.  Негативно сприйняв  Жовтневу  революцію (1917 р.),  займаючи  чітку  позицію   в діалозі  «На бенкеті богів» (написані в соловйовському стилі «Трьох розмов»).  В умовах  громадянської війни  змушений  був  залишити  церковне  служіння, перебуває  в Криму, інтенсивно  працює  по філософії.  У наступних  своїх  філософських творах, наприклад  у «Філософії імені»  та  «Трагедії  філософії»  подає  свою точку  зору,  щодо  співвідношення  філософії з християнською догматикою. Приходить до висновку ,  що  християнське  умоспоглядання  може  виражатися  у  формі  догмату, богослов’я.

Тому  остання  форма  стає  сферою  творчості  Сергія Булгакова.  У 1922 році Булгакова  та  інших діячів  науки та  культури  звільнили  з місця діяльності  за  вказівкою  Володимира  Леніна  і  відіслали в заслання  за  кордон.  У  цьому  ж році  відправився до півострова  Крим,  перебуває  у місті Константинополь.  У 1923  році  очолює  посаду  професора  права  та богослов’я  при  РНІ  (Російському науковому інституті) на  юридичному  факультеті Празького університету. З ініціативи  Булгакова  створюється  Паризький  православний  богословський  інститут.

У  1925 році  відбувається  відкриття  богословського  інституту в Парижі. Протоієрей  Сергій  Булгаков  створює    і  стає його очільником,  професором  кафедри догматичного богослов’я   до кінця свого  життя.  З  його  допомогою  починає  діяти  комплекс  інститутських  будов  з храмом преподобного Сергія  Радонезького,  названий  Сергіївським  Подвір’ям , стає  найбільшим  центром  християнської духовності  та  богословської  науки  за кордоном.   Професорська  та пастирська  робота  у богословському  інституті  займає  останні  двадцять років  життя. Крім  цих справ, Булгаков  займається  духовним  керівництвом  російської  молоді та приймає безпосередню  участь  в  русі  екуменізму.

Протопресвітер  Булгаков  стає засновником   об’єднання  Російського  студентського християнського  руху.  У Пщерівці  (Чехія) та  Аржероні  приймає  участь  у першому  зїзді цього руху, стає  куратором,  будучи  не тільки наставником , а й авторитетом для  молоді. У  1927 році  розпочалася  серйозна  робота  над  екуменічним  рухом.  У  місті  Лозані  відбувається  Всесвітня  християнська конференція на  тему «Віра та церковне облаштування».   У  1930  році  продовжує  екуменічну роботу, стає  авторитетним  впливовим  діячем  та  ідеологом  екуменічного  руху.  У 1934 році  відправляється в США.  Будучи  ідеологом  цього руху, налагоджує тісну співпрацю  з  англіканською  церквою.

Аналогічні  зближення православ’я з англіканством  відбувалися  ще в період  життя  видатного богослова  Хомякова,  проте  з  часом  діяльності  протопресвітера  Сергія  Булгакова,  його  вихованців  Георгія  Флоровського,  Зернова, Федотова  стали  реалізовуватися  в  житті.  З 1927 -1928  рр.  –  відбувся  релігійний  з’їзд англіканців та православних,  який  став наслідком  утворення  двосторонньої  співдружності  Англіканської церкви  святого  Албанія та  православної  – преподобного  Сергія Радонезького. Така співдружність  продовжується ще досі.

Несподівано  фізичний  стан  Сергія  Булгакова  став  погіршуватися.  У  1939  році  лікарями  був  винесений діагноз  хвороби – рак горла.  Йому  довелося  перенести  важкі операції,  перебувати на  межі  смерті,  що  в результаті  призвело  до втрати  можливості  розмовляти.  В  період  Другої  світової  війни сфера  діяльності  Булгакова  стала  обмеженою. Навіть  в умовах  окупації  міста  Париж, не  припиняє  звершувати  Божественну літургію,  проводить  лекції догматичного богослов’я   студентам університету, а також  працює на новими  творами.

Твори   Сергія Булгакова  настільки  володіють   цілісністю,  адже  кожній  головній  тематиці  сам  автор  підводить підсумок  і  доводить до логічного  закінчення.  У  біблійному  каноні,  виділяється  одна  із його  важливих  праць  життя,  яку  Булгакову  все ж  таки    вдалося закінчити не задовго до своєї  смерті.  Канонічна  праця  називалася  «Апокаліпсис Іоанна»,  в  якій  автор,   використовуючи  лінгвістичний  підхід  (переклад з мови оригіналу на  іншу), намагається використати досить  чітку  і зрозумілу  термінологію.

Сергій  Булгаков  прожив   73  роки.  Влітку  1944 року  він  помирає.  Його було  поховано  на одному із місцевих кладовищ  у  столиці Франції – Париж.  Біля  могили  видатного  релігійного  філософа  і богослова  зібралися  люди найближчого  його оточення.

Існує інформація, що в 1935 році  Булгакова  було  звинувачено  РПЦ   стосовно Софії Премудрості  Божої, і що дуже  дивно  не в єретичній  науці.  Таким чином  безпідставність подібних   звинувачень  була  зумовленою  перш  за  все  політичним  втручанням  тодішнього тоталітарного  режиму,  який намагався  зробити  православну  церкву  «кишеньковою»,  саме тому  їх не цікавила  особистість Булгакова,  а  вигідні  політичні  стосунки   з патріархією.

Богдан  Стрикалюк 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Реклама
Ми у Facebook