В свій час швейцарський історик культури Яків Буркхард прийшов до висновку пишучи: ”Потужна релігія розкриває себе, проникаючи в усі життєві обставини прикрашаючи кожен елемент культури…Жодна релігія не була повністю незалежною від культури, відповідних епох її народів.” Аналізуючи історію про це засвідчують безліч фактів. Опинившись на межі тисячоліть людство оцінило та переосмислио глибоко свої корені та свою історію: від розуміння людини-варвара нині кожен прагне подати нове розуміння людства як єдиного цілого. Постає лише запитання: яка форма духовності, що чітко вплелася в людську свідомість здатна це зробити? Ряднянський квазіатеїстичний світогляд минулого намагався подати людину як найвищу цінність світу разом з природою, проте доволі часто переривався зв’язок зі світом читтєво-надприродного в сутності самої людини. А тому про цілковиту повноцінність мова не йде. Слід шукати проблеми повноцінності людського єства не просто у звичайній формі релігійності або ж вдаватись у крайнощі відсутності апеляції надприроднім,- тому що людина — як це доволі часто підкреслював наш мислитель Григорій Сковорода, істота зі світом всередині та зі світом зовні.
В період названим сучасниками та більшістю культурологами як постмодерністський у кінці XIX- поч.. XX ст. призвів до усвідомленням людини як єдиного цілого. Адже людину об’єднало багато досягнень, які у своїй сутності є не лише апробацією поглядів чи спільних переконань. Максимальна комунікабельність, швидкий доступ та можливість зв’язку з будь-якою точкою нашої планети чи не одна з підстав вважати, що ми є уніфікованим. Так, у США ніхто із представників чорношкірих не є у рабстві, або ж сучасні греки нікого не називають усіх решта варварами, і т.д. Але оскільки релігія доволі тісно пов’язана з полікультурними процесами, нині вона у XXI ст. намагається підняти подібні гасла захищаючи симбіоз культурних цінностей, яке накопичувало людство протягом всього свого існування. І філософія, і наука, і мистецтво допомагали людині ціннісно споглянути на складову самої себе, — вона така ж сама особистість, як і інші люди. Суспільство усвідомило про роль і значення вітології,- зберегти життя можна лише об’єднавшись в єдине ціле. Саїд Алі Мухамед із титулом “Баб”, засновник бахаїзму сказав, що “світ – єдина країна і всі люди її громадяни” передбачає постановку нині нових запитань. Уніфікація в політиці, рушійних економічних та екологічних чинників сприяє цьому. Такі речі як апокаліптичні настрої, переживання світових криз, глобальних змін сприяє усвідомлення землян як представників однієї спільноти.
Важливим при цьому чинником постає релігійність, переважно новітня, яка здійснює подібні спроби. Переважна більшість академічних релігієзнавців (В. Лубський, А. Черній, А. Калінін) називає їх синтетичними (від фр. synth?tiser — охоплювати, об’єднувати), — один із напрямків сучасної неорелігійності, що прагне зібрати в одне єдине усі релігійні та позарелігійні досягнення людства. Релігійність та нове культурне світобачення можна було побачити у русі хіпі, що було популярне у 60-х рр. XX ст.. Адже більшість з них були слухачами новітніх синтетичних нерелігійних рухів серед яких найвпливовішими були новітні східні синкретичні течії на кшталт “Харе Крішна” вслухаючись у зміст ідей Свамі Прабхупади. Провідну роль при цьому грає особа, як правило, харизматичного ґатунку. Яскравим прикладом такої дефініції є південнокорейський провідник, мультимільйонер, крупний підприємець, засновник періодичного видання “Washington Times” Сан Мьонг Мун (1920-2012) з релігійною організацією “Церква об’єднання” (інша назва — уніфікації), або “Асоціація Святого Духа з об’єднання світового християнства”, хоча останньому Мун надає далеко не основну роль. Так, неодноразово він спробував створити версію своєї релігії на основі ісламу на прикладі арабо – мусульманської культури. Основна ідея уніфікації Муна – об’єднати жителів нашої планети на основі принципу ідеальної сім’ї, головою якої буде він сам разом із своєю дружиною Хак Джа Мун. Згідно богослов’я Муна проблема розділення людства коренями криється глибоко в біблійних часів перворідного гріха, коли, як зазначає біблійна книга Буття, Адамова дружина спокусилась від слів змія, “що був хитріший за всю польову звірину”[1]. Мунізм трактує, що стосунки змія та Єви мали статевий характер, — нині як результат є причиною розладів та сімейних проблем. Для того, щоб їх вирішити – Ісус Христос мав би одружитися, проте через свої страждання не зміг цього виконати. Однак замість нього намагається зробити це сам Мун. Безперечно, на мій погляд – це одна з найвульгаризованіших новітніх версій синтетичного псевдохристиянства, адже визнання особи Муна на світовому рівні на фоні сучасних суспільних процесів носить не лише месіанський, але й глибоко політичний мотив – керівництво усім світом, як батька усіх батьків, що вирішуватиме усі проблеми на глобальному рівні. Цьому сприяють особливості культової практики: масове вінчання молодих під покровительством самого Муна. “Мабуть, не треба говорити, що організація Муна не за “красиві очі” отримала прізвисько “імперія”,- зазначає вітчизняний релігієзнавець Петряш. Організація володіє суднобудівними заводами, підприємствами з виготовлення зброї, риболовецькими флотиліями, професійними спортивними командами тощо. Основний акцент при вербуванні здійснений на молодих осіб, студентів та невпевнених в собі людей. В.М. Петряш та Є.В. Ліхтенштейн у монографії присвяченій новітнім культам пише наступні речі: ”На думку Муна, лише у такій родині можуть з’явитися „безгрішні та ідеальні діти». Як виявляється, земна місія Христа полягала саме в тому, щоб поєднатися з ідеальною земною жінкою, проте він не встиг цього зробити. Мун „виконав» цю місію ще у 1960 році, коли одружився вісімнадцятирічною корейською студенткою, яку згодом проголосив „Матір’ю Всесвіту». Тепер він допомагає своїм послідовникам здійснити правильний вибір.”
Його мета проникнути якомога глибше в усі сфери життєдіяльності, яка не обмежувалась лише релігією. Мунітська організація цією метою створює міжнародні групи, конференції Він зустрічається із відомими політиками (з ним неодноразова бували на міжнародних переговорах екс-Президент США Джордж Буш, екс-Президент СРСР Михайло Горбачов у 1991 р., тощо), підприємцями, культурними діячами. Найкрупніші міжнародні організації Муна є “Асоціація з вивчення прниципу” (англ. CARP), ”Міжнародний фонд допомоги та дружби” (англ. IRFE) “Міжнародний культурний фонд” , “Академія професорів в усьому світі”, “Міжнародний релігійний фонд” та багато інших. У 1995 р. зі своїм візитом Мун відвідав Київ, де було йому зараховано ступінь почесного доктора Київського (нині національного) технічного авіаційного університету. Його організація нараховує прихильників у 160 країнах світу і темп зростання збільшується. З метою інтернаціоналізації культури та стратегії їх об’єднання Мун докладає усі зусилля шляхом створення організації з уніфікації світових релігій, проблеми світової освіти, миру в усьому світі, відбувається стратегічна розробка навчальних та наукових проектів. Здається, що уся сукупність цілей мунітів цілком виправдовує себе навіть з точки зору гуманної концепції справедливості, заради відчуття бути ближчим один до одного. Мета – справа одна; інша ж – якими засобами керується харизматична особистість для того щоб досягнути вищезазначених цілей? Що говорять про самого Муна насправді віддані йому прихильники? Екс-член мунітської організації Ігор Богданов говорить про політичного Месію так[2]: “ Сан Мен Мун — дуже жорстока людина… На зустрічі в Києві в 1995 році він, люблячи, колошматити незнайомих йому членів … Мені дуже запам’ятався один епізод тієї зустрічі. Мун не виступав перед усіма, йому чомусь не дозволила цього українська влада. Він зібрав у номері тих, кого вдалося, і спілкувався з ними до ранку. Так от, він пролив воду і зняв шкарпетки. Мене розбирав сміх, коли один з наших членів, який поцупив один з святих шкарпеток, не на жарт пишався цим трофеєм.” Про самих же мунітів каже наступні речі: “ Членами руху була в основному молодь. Дуже цікаві хлопці, абсолютно з різних соціальних груп. Ідеологія в «Русі Об’єднання» дуже сильна, при цьому дуже реальна перспектива бути викинутим за межі даного руху у разі сумніву в ідеології. Ідеологія секти настільки сильно впливає на людей, що часто викинуті люди все одно продовжують вірити в Істинних Батьків.” І не дивно, що муніти мають досить суперечливу і навіть скандальну репутацію в світі. Існують свідчення про вбивства та самогубства членів групи таких як Крістін Кост, Аллен Стоггс та інші у США, Франції та інших країнах. У самі й же Франції Муна визнано персоною “non grata.”
Фактично, симбіоз різних культур на основі певної релігійної платформи слід розкрити як амбівалентне явище на основі зазначеного вище. Постає питання: якою мотивацією керуються особа, група осіб, яка проголошує дані ідеї. Достатньо пригадати особу XX ст., німецького політика, лідера фашистської ідеології Адольфа Гітлера, який фактично теж мав на меті створити свого роду культурну уніфікацію на основі ідеї арійського походження німецької нації водночас історія дає оцінку наслідкам цього явища переважно негативного характеру щодо, наприклад, упередженого ставлення до представників єврейської національності. Фактично позитивні ідеї об’єднання мали всі лідери провідних політичних сил . Водночас вважаю, що без чіткої мети та без гуманних засобів їх досягнення, не варто уніфікувати речі не знаючи ні їх сутності ні тому, хто буде це робити. Ідеї, які проголошує лідер церкви уніфікації Мун є загальнолюдською проблемою, яку той намагається вирішити. Я лише ставлю питання: що корисного в інтеграції об’єднання, коли цю справу надати навіть сильній харизматичній особі, яка керуватиметься лише мотивами егоїзму, а той навіть тоталітарного контролю усього людства перетворюючи вільних людей на несвідомих та сліпих рабів? Невже для цього потрібна заради прикладу ідеальна сім’я в яка за словами очевидців має репутацію далеко не у хорошому колориті? Якщо навіть дати ствердну відповідь “так” то, побачити себе, знайти своє місце я не можу. Зрештою преподобний Мун на одній із конференцій робить наступну заяву: “Весь світ в моїй руці і я підкорю собі світ… Час пройде, і я не шукатиму його, коли мої слова стануть майже законом. Якщо я проситиму про що небудь, це буде зроблено. Якщо я не забажаю чого-небудь, цього не буде зроблено.”
Звичайно, що витоки тоталітарних нерелігійних організацій беруть не лише в Кореї, США або інших зарубіжних державах, що мають стратегію уніфікації. Окремі рухи мають і вітчизняне походження. Одне з них – це відомий для більшості секта “білобратчиків” або з абревіатурою ЮСМАЛОС. В чому сенс ідей об’єднання цієї секти? Почнемо з того, що рух утворився в період розпаду СРСР, яка пропагувала ідеї атеїстичного світогляду. Критика традиційних релігій, зокрема православного християнства, усвідомлювала, що відбудуться нові пошуки духовного причому в досить негативний колорит. Ці пошуки для нового українського суспільства дозволили вперше стикнутися з поняттям культу лідера, перших його ошуканців, фінансових махінацій в релігійній сфері, нетерпимості до віруючих традиційних віросповідань. Сектанстська особливість Білих Братів – синкретизм традиційних вірувань східних культур та традиційних релігій додаючи при цьому нову інтерпретацію. Їх вождями були Йоан Свамі (Юрій Кривоногов) та Марія Деві Христос (Марія Цвигун). Не вдаючись у деталі історії цього руху, їх діяльність має негативні наслідки. Жадоба до влади особи Йоана Свамі (Кривоногова) над іншими та вміння в такий спосіб отримати бажану сумму грошей, тоталітарний контроль над адептами не зміг з точки зору здорового глузду зреагувати з боку звичайних громадян та правоохоронних органів.
Проте далеко не лише вождизм релігійного лідера є головним у проблемі уніфікації релігій. Об’єднання культурних цінностей може відбуватись і завдяки інтеграції національних інтересів. Цьому сприяє поширення Товариства свідомості Крішни у нашій країні. Прихильники руху з акцією “Дайте людям шанс” розробляє не лише пропаганду, наприклад, вегетаріанства, відмови від шкідливих звичок, але й навіть спробу показати, що українська культурна особливість має спільні риси з індійською культурою. Вважати рух “Харе Крішна” просто неоіндуїстським було б мабуть чимось недостатнім. Індуїзм як основний фундамент не поставив крапку в особливості руху.
Але все ж наскільки б ЗМІ не фіксували інформацію щодо негативного впливу синтетичних релігій, все ж можна виділити позитивно-якісні моменти. Адже критерії критичного аналізу цих неорелігігійних рухів в окремих випадках відповідають критеріям критики будь-якого типу релігійної групи. В контексті об’єднання культурних цінностей популярним є рухи Шрі Сатья Саї Баби та послідовники Віри Багаї, які поставивши за завдання долати світоглядну упередженість визнають людину як найбільшу цінність. Наша планета та всі її проблеми – є спільним домом усіх, хто її населяє. Так, в контексті уніфікації, віровчення Багаї пропагує принцип єдності людства. Згідно з канонами все суспільство проходить різні ступені на кшталт етапів розвтку людського тіла. Найвищою ж стадією є світова спільнота – невід’ємна умова духовної зрілості людства планети. Така уніфікація можлива через існування єдиного всеосяжного Бога – як невичерпного джерела, що дає життя всьому. В плані співвідношення культурних цінностей встановлюється принцип несуперечності науки та релігії. Оскільки наука розкриває сутність фізичних явищ, релігія ж – духовних, а тому між ними існує співвідношення. Аналізуючи Багаї Анатолій Черній зазначає: “Релігія вчить, що розум — це божественний дар, гріх ним не користуватися, а наука — плід розуму. Тому між ними немає конфлікту. Оскільки істина єдина незалежно від того, в якій оболонці — релігійній чи науковій — вона перебуває, то будь-яке непорозуміння виникає від омани або невігластва, марновірства або нетерпимості, обмеженості розуму або впертості — словом, від усього того, що насправді далеке від істинного духу як науки, так і релігії. Заповіді Багаї акцентують увагу на духовних шляхах вирішення будь-яких проблем.”
Аналізуючи сутність проблеми уніфікації, слід дати оцінку цьому явищу з обох сторін однієї медалі. Спочатку виокремимо позитивні моменти, що вкрай необхідні і актуальні нині:
- Уніфікація культур-цінне явище для людства в проблемі подолання упередженості
- Полікультуралізм показує, що розв’язати усі питання на глобальному рівні є важливим для всього людства, хоча людство має потребу в харизматичному лідері, що здатний контролювати глобальні проблеми.
- Синтетична нетрадиційна релігійність має амбівалентну сутність, тому що роль лідера конкретної течії проголошує інтерпретацію ідей уніфікації посилаючись на значення своєї обраності, що доволі часто супроводжується порушенням грані демократичного устрою суспільтсва
- Усвідомлення кожного жителя планета як усіх рівних громадян надасть розуміння, що долаючи упередженість можна вирішити усі проблеми разом.
Распопов Євген
Аспірант СНУ імені Лесі Українки
Яка твоя реакція?
