Міманса

mimМіманса  – це одна із  ортодоксальних шкіл в індуїстській філософії. Її  ще називали  пурва – міманса (що з мови санскриту означає – перше дослідження), її наступницею стала інша школа – веданта (її ще називали утара – міманса, в перекладі з санскриту означає – останнє дослідження). Основними  принципами школи міманс  стали:

  1. Ортопраксія , інакше кажучи обрядовість
  2. Антиаскетизм (раціональне пізнання, відсторонення від аскетичного життя)
  3. Анти містика (відсторонення внутрішнього пізнання, впровадження  зовнішнього пізнання).

Центральною  метою школи  є пояснення  природи дхарми (універсальний  закон), яка  розумілася як виконання  набору ритуалів, які  виконувалися  визначеним  чином.  Природу  дхарми  не можна досягнути, вона є недоступною  для  розмірковування або  спостереження, але повинна  бути  заснована лише на авторитеті  Вед, які вважаються  вічними та непогрішними.

Ця школа  заперечує  досягнення  мокші (стану звільнення)  як мети  людського життя, а  також  заперечує  існування  Бога – Творця, який є  керівником Всесвіту. Міманса  справила величезний вплив  на формування  та становлення  соціальної системи в індуїстському суспільстві.

Для того щоб ближче  ознайомитись  з цією школою,  необхідно  глибше вникнути у історію  її становлення.  Походження міманси  відноситься  в першу чергу до тих традицій,  коли  вперше  обрядовість  ведичного жертвоприношення  маргіналізувалась Буддизмом, а також Ведантою.

Для  протидії  цієї проблеми з’являються  декілька груп, які  займаються  зміцненням  авторитету Вед,  створенням твердого чіткого формулювання  правил  для інтерпретації  цієї книги.  Школа  посилює свій вплив   при  імперії  Гупта, досягає  апогею  у VІІ-VІІІ століттях, поряд з  філософськими працями   Кумарила – бхатти  та Прабхари (700 рік нашої ери).

У ранньому  Середьовіччі  ця школа  виявила домінуючий вплив  на утворення  індуїзму, стала головною силою, яка здатна  була  понизити  вплив  буддизму  в Індії, проте  вже  у пізньому  Середньовіччі  вплив міманси  значно впав,  але сьогодні  школа  практично повністю  затьмарюється  іншою філософською  школою – ведантою.

Стрикалюк Богдан – магістр релігієзнавства