Космологія та психологія Платона. Значення його філософії

І знову пост з історії філософії, і знову про одну з найвідоміших постатей античності – Платона. Попередня публікація про життєдіяльність та вчення про ейдоси – лишеперший крок до розуміння Платона, а ось і другий =)

  1. Космологія Платона.
  2. Психологія Платона.
  3. Значення філософії Платона.

Космологія Платона

Загалом Платон написав 34 діалоги, «Апологію Сократа», «Закони», кілька листів, достовірність яких ставиться під сумнів. Ці листи переважно вважаються псевдо епіграфами – твори, приписані автору, які, насправді, не є автохтонними.

Платон завжди писав у формі діалогів зі спеціальною філософською термінологією. Він також , як і Сократ, вважав, що з диспуту народжується істина. Філософ вважав, що існує невидимий світ, що можна побачити у його вченні про ейдоси.

Один з відомих творів Платона – «Міф про печеру», у якому пояснюється місце філософії в житті людини. За цим міфом люди сидять у печері спиною до виходу, до світла, до просвітлення! Той хто розвертається і йде на світло – стає філософом. Люди, що є в печері вдаються до чуттєвого пізнання, а ті хто виходить покладаються ще й на раціональне, логічне мислення, що пояснює різницю в світогляді звичайних людей і філософів. «Міф про печеру» – твердження про те, що раціональне пізнання це відкриття згори, одкровення, прояв трансцендентного світу.

Платон вважає, що невидимий світ можна пізнати. Пізнаваність світу – один з основних принципів філософії. За Платоном світ формується так:

  1. Є кілька ідей, з яких формуються певні геометричні фігури, з них в свою чергу виникають простір і час – основні атрибути універсаму (про це в наступних статтях з філософської пропедевтики).
  2. Платон вважав, що є Деміург (митець, Бог) і є матерія, якій він надає певну форму. Тобто божественні ідеї формують світ. Виникають стихії та термоелементи, а вже з них все інше.
  3. Водночас з’являється рух.
  4. Видимий світ походить зі світу невидимого.

Психологія Платона

Психологія (від грецького «псюхе» – душа) – вчення про душу.

У Платона є 2 типа душі:

  • душа індивідуальна;
  • світова душа – єдина, спільна душа одухотвореного світу;

Платонівська душа – основа руху у світі, об’єкт прагнень нижчих сутностей. По суті світова душа виступає таким собі посередником між людиною і «Богом», творцем, сущим. Душа – джерело мотивації духа. У Платона є раціональна душа – відповідає за розум, вегетативна – за розмноження, та інші душі, що співвідносяться з певними людськими проявами. Філософ вважав, що раціональні душі філософів дозволяють їм переходити в інші світи.

Платон говорить, що всі люди є рівними, з’являється поняття родової пам’яті. Він вважає, що філософські знання стосуються не лише Греків, а й усіх інших людей. Мислителі вже тоді виступають проти Європоцентризму: «Філософія не знає обмежень!»

Значення філософії Платона

Платон і його учень Арістотель найбільше вплинули на Європейську філософію і стали беззаперечними авторитетами середньовіччя. Християнство часто використовувало їх ідеї у своїй апологетиці.

Було неймовірно багато послідовників Платона, є безліч коментарів до його праць. Він вважався найавторитетнішим грецьким філософом. Діалоги Платона є шедеврами філософської думки і якби не вони, ймовірно не існувало б сучасної Європейської цивілізації.

Віце-президент ТУФіР

Кравчук Антон Юрійович