Сучасна наука доводить, що Ісус Христос народився в період 2-4 років н.е. у місті Вифлеємі у Сучасному Ізраїлі. Батьки Ісуса Христа були із середнього класу тогодішнього іудейського суспільства. Йосип — батько Ісуса був теслею, а його мати, Марія була із царського роду Давидового. Про історичність Христа свідчать римські хроніки, в яких розповідається про Понтія Пілата — прокуратора Іудеї, а також є свідчення про перепис Іудейського народу римлянами та правління Ірода Великого. Власне про Понтія Пілата та Ірода написано у Євангеліях. Оскільки білійна археологія довела історичне підгрунтя Євангелії, то зрозуміло, що Ісус Христос є історичною особою, а не лише якимось іудейським міфом. Також були знайденні Кумранські тексти (Свитки мертвого моря) в яких говориться про Ісуса Христа.
Тацит, що жив у першому столітті, і вважався одним із найбільш шануючих істориків стародавнього світу, згадував про забобонних «християн» (похідне від імені Ісуса Христа), які постраждали при Понтії Пилаті за часів правління імператора Тиберія. Светоній, головний секретар імператорської охорони, писав, що у першому столітті існував чоловік по імені Крестус (або Христос) (Анали 15.44).
Йосиф Флавій є найбільш відомим юдейським істориком. У своїх «Древностях» та Історії Іудеї згадує про Якова, «брата Ісуса, званого Христом», а також про суд над Христом та Іудейським повстанням. У цьому творі є суперечливий текст (18:3): «У той час був Ісус, мудра людина, якщо доречно називати його людиною. Тому що він творив дивовижні вчинки… Він був Христом… Він знову з’явився перед ними живим третього дня, як Божі пророки і передбачили це десятки тисяч інших чудових речей про нього». Один із перекладів цього тексту звучить так: «У той час була мудра людина на ім’я Ісус. Його поведінка була достойною, і він був відомий через свою доброчесність. І багато людей з юдеїв та інших народів стали його послідовниками. Пілат засудив його до розп’яття і смерті. Але його послідовники не залишили його вчення. Вони повідомили, що він з’явився їм через три дні після розп’яття, будучи живим; відповідно, він, можливо, був Месією, про якого пророки проповідували дивовижні речі».
Секст Юлій Африканський цитує історика Талла, обмірковуючи пітьму, яка настала після розп’яття Христа («Існуючі письмена», 18). Пліній Молодший у «Листах» (10:96) згадує про ранньохристиянську віру, включаючи той факт, що християни поклонялись Ісусу, як Богу і були дуже моральними людьми. Також він згадує про Господню вечерю. Вавилонський талмуд (Синедріон 43а) підтверджує розп’яття Ісуса напередодні Пасхи і Його звинувачення у чаклунстві і закликах до відступництва людей від юдейської віри. Сучасні євреї підтверджують факт існування Ісуса Христа: про нього згадується в двох Талмудах Вавилонському і Єрусалимському (а саме в листі 17, розділі шабат, де розповідається про ім’я і про людину, яка проповідувала у суботу у синагозі), а також в коментарі — Гемарі.
На сьогодні археологи знаходять велику кількість артефактів, які підверджують існування Ісуса Христа. Як відомо, зараз існує велика кількість хритиянських конфесій, деномінацій, сект, які по-різному розуміють божественність і значення його діяльності, але всі погоджуються, що Ісус Христос насправді існував. Навіть школярі, які проходять в школі курс «Історія», вивчають Ісуса Христа, як історичну особистість.
Дарвіністи потрохи здають свою позицію щодо критики Христа і християнства, і велика кількість атеїстів і матеареалістів стають християнами і шанують Ісуса Христа, як Бога. Нам людям часто потрібні докази, пітвердження, існування Ісуса Христа його чудес. Постає питання чи Христу потрібно було нас врятувати. Він не ставив таких питань. Бо Христос вірить у нас, і тому нам потрібно вірити у нього.
Дмитрук Ігор
