Адвайта – веданта

advaАдвайта – веданта  була  наступницею  школи веданти. Її  засновником вважають  Шинкару та  його парама – вчителя  Гаудапада, якому  вдалося викласти  філософію аджаттівади (теорія непричинності). Згідно школи адвайта – веданта, Брахман є реальним, а світ – лише ілюзійним. На подобі того як подорожуючий у лісі приймає змію за  мотузку, то так само і людина, що позбавлена істинного знання, вважає, що світ є реальним. Будучи  єдиною реальністю,  Брахман  не володіє  будь – якими атрибутами. Ілюзорна  потенція Брахмана – майя  виявляє  цей матеріальний  світ.

Незнання  про цю  реальність  є причиною  усіх  людських страждань у матеріальному світі,  і лише  посередництвом  набуття істинного знання про Брахмана  можна досягнути  звільнення (мокші). Мокша (звільнення від страждань людини)  полягає  в усвідомленості  тотожності (а – двайта).а тому звільнення  в решті решт  досягається лише  шляхом джбани (знання).

Адвайту – веданту  як єдину  із ведантичних  школу вчень, відносять  до астики (ортодоксальна школа, що повністю визнає авторитет Вед), водночас  вона  притримується думки, що світ є не реальним та ілюзійним. В такому разі  цю школу деякі індійські філософи  зі школи  Мадхви Чайтаньї  вважали неортодоксальною та звинувачували її засновника Шанкару у крипто буддизмі.  Дослідник В. Костюченко відмітив, що  у сучасній  Індії , що на цю тему проводиться низка філософських симпозіумів (наукових нарад) та конференцій.

В ході дискусій  було продемонстровано такий собі «замаскований буддизм»  адвайти – веданти, що є  спрощенням та огрубінням  зі сторони взаємовідносин обох  вчень. Шанкара  починає  з гнівом  критикувати  буддизм  у всіх його проявах, вваріантах, в такому разі шляхи  двох вчень починають розходитись. На думку іншого індійського науковця  Сарвепаллі Радхаркрішана,  не має жодного сумніву в тому, що засновник  адвайти – веданти  Шанкара – розвиває  філософську систему  із Упанішад,  а  Веданту – сутру , по відношенню до буддизму, розробляє безвідносно.

Стрикалюк Богдан – магістр релігієзнавства