Зизаній – основоположник братської школи у місті Львів, брат Лаврентія Зизанія; його полеміка мала гострий антикатолицький і антиуніатський напрям.

Народився в селі Потелич, Нестерівського повіту  у 1570 році. Після викладання і посади ректора у Львівській братській школі, переїздить до Вільна. Зустрічається з православним братством, очолює їхню школу.  Зазнає переслідувань зі сторони світської та духовної влади через антикатолицьку і уніатську діяльність.

Восени спеціальною грамотою 1595 року, написаною київським митрополитом Михайлом Рогозою  відлучений від церкви із забороною проповідування та непокірності духовній інституції. З 1596 року оголошений польським королем Сигізмундом ІІІ як державний злочинець і варти ув’язнення. Проте не зважаючи на усі перешкоди, Зизаній надалі займається проповідницькою діяльністю серед людей Свято-Троїцького монастиря. Чутки про чітку православну позицію дійшли до Вільно, де зібрані громадяни вирішили, що для обителі необхідний архімандрит, якого слід обрати, зупинилися на Стефані.

Зизаній Стефан Іванович

Осінь 1599 року – влада викриває діяльність Стефана Зизанія. З 1600 року – прийнявши чернечий постриг у місті Вільно, тікає у Валахію. Полемісту приписують наступні праці:  «Катехізис», «Ізложеніє о вірі», «Казаніє св. Кирила Патріарха Єрусалимського о антихристі і знаках его з разширен науки проти єресей разних». Здебільшого у полемічних творах чітко видно орієнтацію на східне вчення і боротьбу за нього з католицизмом. Зизанієм викриваються погрішності духовенства: прагнення світського панування, розкішності, збагатитись, ігнорування духовного (відкидання Святого Письма і його фальсифікація, видавання власних вимог за Слово Боже).

Стефаном Зизанієм наголошуються важливі речі: відсутність у Христа будинку, землі, Його убогство, служіння бідним людям; слугами Христовим називаються ті, що з відсутністю маєтків опікуються іншими. Антихрист трактується в образі папи так і в дусі богоборчої відступності, присутньої як в папі та і його слугах. Помітний і влив протестантських ідей в поглядах Зизанія на католицьких священнослужителів. До того ж ідеї Зизанія набули свого поширення значно пізніше і вплинули на простий народ.

Ідеї Стефана Зизанія були настільки реформаційними: виконання функцій священнослужителя може здійснюватися будь-якою людиною, що вірить у Христову науку; земний глава Церкви не потрібний, оскільки є Христос і цього достатньо. Для нього важливими були свобода совісті, існування церкви з невтручанням держави, висунена Джордано Бруно ідея множинності світів.

Він виступає не проти філософії, а швидше «хитрості» католицизму та уніатства і зроблений ними наступ на православ’я.

Стефан Зизаній прожив всього лише п’ятдесят один рік, помер 1621 року в місті Яси (Молдовське князівство, Румунія).

Пегас