Народилася 1863 року в Гурагуморі (сучасна Румунія). Сім’я Кобилянських  була багатодітною. Батько Юліан – галичанин,  працював секретарем виїзного суду. Матір – Марія Вернер за походженням німкеня, але з відчуття любові до свого чоловіка прийняла греко-католицизм , виховуючи своїх дітей, до любові та поваги відносилася до українства.

У 1869 році Юліан змушений був змінювати місце роботи, у зв’язку із навчанням своєї доньки Ольги в Сучаві. Сучава стала трирічним місцем проживання їхньої сім’ї. Брати Кобилянської відвідували заняття в німецькій гімназії. Зустрілася з священиком – письменником Миколою . Ольга зуміла налагодити дружні відносини з дружиною священика  Ольгою Устиянович.  В місті Кімполунг, куди переїхала  з сім’єю, закінчила початкову школи чотирьох класів. До того ж навчатися необхідно було тільки на німецькій мові.

В чотирнадцятирічному віці  вона розпочинає свою літературну діяльність, пише щоденник на німецькій мові. Вісімнадцятирічна Ольга познайомилася з Августою Кохановською – майстринею  художнього  мистецтва (основоположник жіночого руху на Галиччині), прекрасним лікарем – жінкою з Австро-Угорщини Софією Окуневською, зустріла письменницю Наталію Кобринську.

Була закохана в брата письменниці – Євгенія. У неї розпочалося формування власного світогляду.  До Ольги зверталися аби вона почала писати на українській мові. Так у 1886 році виходить розповідь «Вона вийшла заміж» але німецькою мовою, проте потім стала основою для повісті «Людина». У 1891 році переїздить в місто Чернівці і там проживає.

У 1903 році через ускладнену  простуду її паралізувало, твори довелося писати на лікарняному ліжку. Увійшовши в союз  жінок руху Буковини вітала 1940 року її звільнення та поєднання з північною частиною України. Кобилянську приймають в союз письменників СРСР.  Тяжкохвору Ольгу було схоплено в Чернівцях німецькими солдатами із метою передачі під військовий трибунал. Але письменниці вдалося уникнути страти  через раптову смерть навесні 1942 року.

Богдан Пегас