Жителі Східної Анатолії стверджують, що видатний історик і поет похований на їхній землі, по інший теорії він упокоївся в Ескішехірі. Варто відзначити, що Юнус залишив свій слід в історії і літературі свого народу, тому його шанують і в сучасному світі.
Свій шлях він почав, навчаючись у Тапдука Емре. Якщо вірити міфу, то він був його учнем сорок років. За цей час Юнус допомагав простим людям краще зрозуміти суть Корану, так як знав його напам’ять. Поет розповідав людям Святе Письмо зрозумілою їм простою мовою, чим заслужив повагу всього народу. Юнус писав свої твори виключно на турецькій мові, і ці вірші передавалися з покоління в покоління усно. Він став духовним наставником для всього турецького народу, навчаючи простих людей турецької мови і залучаючи їх до культури і релігії. Так, Юнуса за життя вважали святим, якого особливо шанували там, де він проживав — близько сучасної Сакар’ї. Крім літературної діяльності він був мандрівним дервішем. Під час своїх подорожей Юнус творив свої твори, вкладаючи в них філософський зміст, розмірковуючи на тему Бога, добра, любові, смерті і вічності.
Він став першим, хто створював подібні творіння на діалекті простолюдинів тюрків. Пізніше філософію його рядків визнають неоплатонічною, а основний напрямок його поезії позначать як ісламський містицизм. Юнус ніколи не видавав збірники віршів і не публікував їх — його слова передавалися з вуст у вуста, так як легко запам’ятовувалися і несли в собі мудрість. Найбільш відомий збірник поезії вийшов після його смерті і називався «Диван».
Крім того, Юнус Емре був ісламським теологом, тобто представником суфізму. Релігія була присутня в його творах, так як все творіння базувалося на трьох основних китах — людина-любов-Бог. Вони були нерозривно пов’язаними і взаємодоповнюючими. Варто відзначити, що і після смерті Юнуса відомо більше трьохсот випадків, коли поети намагалися скопіювати його стиль, видаючи свою поезію за творіння руки талановитого і обдарованого Юнуса Емре.
Іван Гудзенко
