Євангелія від Фоми відрізняється тим, що немає змісту як в інших апокрифічних книгах. Розпочинається воно з вчення Ісуса Христа наступними словами: «Ось таємні слова, які живий Ісус говорив, а Дідім, Юда, він же Фома записав», книга закінчується словами, які і підтверджують саму назву «Євангеліє від Фоми». Щодо неї мали власну думку ранні отці церкви, аткі як Іполіт Римський та Ориген. Згадки про книгу, яка носила саме цю назву знаходимо в отців періоду ІІІ-ІV століття нашої ери.
Християнам стало відомо про протоєвангеліє через сімнадцять століть, котре вдалося знайти в пустелі Єгипту. При прочитанні та перекладі рукопису науковці прийшли до розуміння, що частини даного манускрипту знайшли ще в ХІХ столітті в єгипетському містечку Оксірінх. Три грецьких папірусних фрагментів мали 20% самої протоєвангелії у порівнянні з версією коптської мови. Подаються також датування цих фрагментів 200 -300 роками нашої ери.
Безсумнівно, таке Євангеліє езотеричне, мета котрого – збереження таємного вчення Ісуса Христа, яке призначене для тих, хто здатний зрозуміти. Приймаючи до уваги Євангеліє від Фоми, можна поміти велику різницю з новозавітними Євангеліями. Сам текст езотерично зорієнтований. Тому протоєвангеліє призначене для духовної еліти, не враховуючи зрозумілих канонічних книг Нового Завіту.
Прослідковується думка безперестанних пошуків людиною чогось. Відповідно такі пошуки пов’язані з пізнанням себе як шляхом відкриття прихованих таємниць. Якщо новозавітний Христос закликає адептів до віри, апокрифічний – шукати «витлумачення слів».
Чітко видно езотеричний нахил в паралелях синоптичних Євангелій. В Євангелії від Матфея підкреслено заклик Ісуса, щоб людина просила, шукала та стукала в двері, бо результатом таких діянь є отримання блага від Отця Небесного (Мф.7,7-11). В тім і Євангелії від Фоми Ісус говорить, якщо шукатимуть, то будуть в захваті, царюватимуть і матимуть спокій. Незвичайний аспект прослідковується у протоєвангелії. В інших писаннях, в книзі зміщений акцент на знаннях та пізнанні. Науковцями помічена цікава деталь: знання, котрі фігурують в такій течії як гностицизм. Отцями Церкви в ІІ, ІІІ, IV століттях під гностиками розуміли людей, які володіли таємними, прихованими знаннями. Нам невідомо чи вони дійсно себе називали гностиками.
Провідні богослови осудили гностицизм як єретичне вчення. У свою чергу гностицизм був зорієнтований не так як на віру, а пізнання та містичний досвід. І якщо далі розглядати Євангеліє від Фоми, то можна в принципі зустріти ідеї гностиків: зіпсування матеріального світу, людське тіло – в’язниця душі, спасіння полягає у втечі від матеріального тіла та тлінного матеріального світу.
Виходить так, що Ісус не лише прийшов для викуплення світу, а відкриття істини, вказування правильного шляху для виходу з темного світу у світ світла, щоб потім поєднатися з ним. Існували варіанти гностичних та містичних ідей. Відтак гностицизм став протиставленням християнству як релігія, якою запозичені новозавітні термінології та змінені їхні значення. Коли в синоптичній Євангелії йде мова про закриття книжниками і фарисеями Царства Небесного і не допуску до нього інших, то в протоєвангелії фарисеї з книжниками забрали ключі від знань, заховавши їх. Тому тут під поняттям «Царства Небесного» розуміються знання.
В кінці книги міститься 77 слово щодо містичної присутності Ісуса: така тематика буде розкритою значно пізніше в текстах гностичного походження. Дані висловлювання є прямим свідченням того, що Євангеліє за своїм походженням гностичне.
Пегас
