Бібліотекою називають сукупність зібраних кодексів, зафіксованих на папірусах, котрі були знайдені наприкінці першої половини 45-х років ХХ століття в єгипетському поселенні Наг-Хаммаді. В тім такий термін може бути умовним, оскільки доказів щодо усіх кодексів як єдиною складової книжних зібрань або приналежності власнику немає. В бібліотеку включені п’ятдесят два тексти, «Геометричний корпус» (три тексти), «Держава» (Платон), гностичні християнські тексти.

Серед них дуже відомий текст «Євангеліє Фоми», збережений у цілісній формі. Усі тридцять сім текстів унікальні, інші – цитовані, перекладені іншими мовами, згадуються Отцями Церкви. Те, що вміщала бібліотека Наг-Хаммаді назавжди змінило наукову уяву стосовно раннього християнства, пов’язаного з гностицизмом, маніхейством. По суті воно стало папірологічним відкриттям в ХХ  столітті (Кумранські рукописи, папіруси Бодмера, Берлінський гностичний кодекс).

Бібліотека Наг-Хаммаді

Тексти виконані коптською мовою, розмовною мовою в елліністичному та римсько-візантійському Єгипті, що є грецькими перекладами. Якщо датування кодексів припадає на початок IV століття нашої ери, то самі тексти ще ранні: період від І до ІІІ століття нашої ери. Джеймс Робінсон робить припущення щодо приналежності кодексів першому християнському монастирю Пахомія Великого. Прекрасною знахідкою стала бібліотека, розташована неподалік монастиря. Кодекси знайдені в ній, датовані кінцем IV століттям нашої ери, мають співпадіння з указом щодо знищення неканонічних текстів, підписаним олександрійським архієпископом Афанасієм Великим.

З 1966 року –  Робінсон створює в місті Клермонт при Інституті античності та християнства The Coptic Gnostic Library Project  з метою реалізації повного факсимільного видавництва Бібліотеки, дослідження, перекладу та публікації текстів. З 1977 року -тексти перекладені в  англомовному варіанті утворили серію під назвою The Coptic Gnostic Library.

З 1978 року – вирішення проблеми консервації кодексів. З 1972 по 1984 роки  – повна репродукція видавництва. Наука розглядає тексти Бібліотеки Наг-Хаммаді як цілісні, не за змістом, а сукупністю. Складним питанням залишається класифікація текстів Наг-Хаммаді та релігійної приналежності.

Існують  відрізненні одна від одної класифікації, які можуть визначатися пристрастями наукових дослідників, рівнем вивчення одного із текстів. Досліджуючи почерки Бібліотеки Доресс стверджував про десятьох переписувачів, які працювали над тринадцятьма кодексами, при чому робив поділ чотирьох груп переписувачів. Мартіном Краузе допускалася думка щодо восьми, а Робінсоном такі висновки оспорювалися. Стівеном Еммелєм така кількість була доведена до чотирнадцяти, тоді ж як Хосроєвим виділялося вісім почерків кодексів:

  • IV, V, VI, VIII, ІХ-й кодекс виконувався одним переписувачем;
  • ІІ, ХІІІ-й кодекс – два переписувачі однієї школи писарства;
  • VII з двома останніми трактатами ХІ-го кодексу – одна особа;
  • І кодекс четверного трактату з двома першими трактатами ХІ кодексу виконаного власноруч;
  • Перший, другий, третій, п’ятий трактати;
  • І-й кодекс;
  • ІІІ –й кодекс;
  • ХІІ-й кодекс.

Робиться спроба виокремлення скрипторіїв:

  • IV, V, VI, VIII, IX –й кодекс представлений почерком одної школи;
  • I, VII, XI –й кодекс – трьома почерками шкіл;
  • відсутній;
  • ІІІ-й кодекс;
  • ХІІ –й кодекс.

Не менш цікавими є знахідки коптських рукописів, які датують ІХ століття (822-823). Як стверджує Тьорнер в римському Єгипті використовувався двадцятип’ятирічний папірус. Важливим фактом є переклад усіх документів бібліотеки Наг-Хаммаді на грецьку мову, також  використана коптська мова саідського діалекту. Такі коптські діалекти не лише поширювалися географічно, а й соціально, оск4ільки й були використані особами високого соціального статусу. Саідським діалектом спілкувалися копти у Верхнім Єгипті, бахройським – в Дельті. Більш скромніша людина могла користуватися регіональним діалектом, простолюдинам був відомим місцевий говір.

Коптська мова виділяється як пізня стадія розвитку єгипетського варіанту мови, а з моменту становлення писемності використовувався при перекладі біблійних книг. Безсумнівно саїдська та бохрейська школи перекладу з кінця ІІІ століття перебували контролювалися та опікувалися церквою. На мові саідського діалекту з’являється «Апокриф Іоанна» та інші. Література Біліотеки Наг-хаммаді має кілька думок щодо питання приналежності книг, аудиторії коптського середовища, котрою могли б бути сприйняті тексти напівфілософського характеру:

  • Сифіанською спільнотою (гностики);
  • Людиною або спільнотою з синкретичними поглядами;
  • церковним християнином -, що планував здійснити задум в написанні антигностичного трактату;
  • Пахомським монастирем (документи чернечого середовища; панування думки апологета Р.Робінсона у 70-х роках другої половини ХХ століття).

Пегас