Філософські ідеї Ян Чжу
Ян Чжу відомий своїм твердженням, що людина не повинна жертвувати навіть найменшою частиною себе заради інших. Відповідаючи на питання, чи віддав би він одну волосину, щоб врятувати людство, Ян Чжу відповів: «Людству, звичайно, не допоможе жодна волосина». Ця відповідь часто інтерпретувалася як прояв егоїзму, але насправді вона відображає його погляди на природний порядок речей. Ян Чжу вважав, що будь-яке втручання в природний хід життя, навіть з найкращими намірами, може призвести до більшої шкоди, ніж користі.
Його філософія базується на ідеї «вільного русла» життя, яке не повинно бути обмеженим або порушуваним. На його думку, люди повинні жити відповідно до своїх природних схильностей, уникаючи крайнощів — як егоїстичної бездіяльності, так і надмірного втручання в справи інших. Таким чином, Ян Чжу пропагував життя, спрямоване на розвиток власних здібностей і задоволення природних потреб, що суперечило конфуціанським ідеалам суспільної відповідальності та морального вдосконалення.
Критика з боку конфуціанства
Філософія Ян Чжу викликала різку критику з боку конфуціанців, зокрема Мен-цзи (бл. 371–289 рр. до н. е.), який вважав його ідеї руйнівними для суспільного порядку. Мен-цзи, який пропагував концепцію суспільства, заснованого на сімейних зв’язках і моральній відповідальності, засуджував Ян Чжу за його акцент на індивідуалізмі та відмові від суспільного служіння.
Конфуціанство, яке стало державною ідеологією під час династії Хань (206 р. до н. е. – 220 р. н. е.) і зберегла свій вплив аж до кінця династії Цін (1644–1911/12), підтримувала критику Мен-цзи. Ян Чжу був зображений як представник радикального індивідуалізму, який загрожував моральним основам суспільства. Однак сучасні дослідження показують, що його ідеї були складнішими і глибшими, ніж їх зображували конфуціанці.
Натуралізм та його значення
Натуралізм Ян Чжу полягав у вірі в те, що життя має йти своїм природним шляхом, без штучних обмежень або втручань. Він вважав, що люди повинні жити приємно, розвиваючи свої природні схильності та уникаючи надмірного впливу зовнішніх сил. Ця ідея суперечила конфуціанському підходу, який вимагав від людини підпорядкування суспільним нормам і моральним ідеалам.
Ян Чжу не закликав до егоїзму чи егоцентризму, як це часто інтерпретували його критики. Навпаки, він підкреслював важливість природного розвитку та уникання штучних дій, які могли б порушити гармонію життя. Його філософія була спробою знайти баланс між індивідуальними потребами та природним порядком речей.
Іван Гудзенко
