Історія релігій        25 Травня 2015        529         Прокоментуй!

Види молитов. Молитва.

502-molitva-dlya-pohudeniyaМолитва відіграє  важливу  роль  у спасінні  людської  душі.  Це є своєрідний  засіб  спілкування  людини  з Богом,  в  якій  сконцентровуються  основні  центри  відчуття: серце,  розум, душа.  Молитва  – це  та  необхідна  їжа, яка  потрібна   для душі  так  само  як  фізична  пожива  –  для  тіла.  У  православній  традиції  зустрічається чимало  молитов і усі  вони  різні.  Так наприклад  у православному  молитовнику  містяться  ранні, вечірні молитви,  до Отця, Сина,  Святого Духа,  апостолів,   перед  початком  і закінченням доброї справи,  перед  споживанням їжі,  у день народження,   молитва  сподівання  і  зітхання   жінки перед народженням  дитини;  молитва  на Новий  рік (церковне  новоліття),  молитва  за  померлих батьків, дитину,  за померлого, тощо.  Часто в різних релігіях та конфесіях використовують спеціальні молитви котрі мають мету приносити щастя,благополуччя, спасіння та  мир людині. Наприклад в християнстві, ісламі, буддизмі, індуїзмі, іудаїзмі, зороастризмі є спеціальні обряди та ритуали котрі здійснюються для того в кінцевому варіанті вийшла сильна молитва на удачу. Молитви на удачі дуже популярні у великих релігіях, адже прості миряни, хочуть, щоб Бог дав змогу отримати людині якісь матеріалі блага від цього світу.

Серед  них  немало  важливе  значення  мають  молитви  для аграрних   потреб:  перед  початком  сівби,  благословення  поля,  від посухи,  за  примноження  земних плодів;   за  воїнів,  які  вирушають  на поле битви; за  воїна (солдата),  молитва  у дні нашестя ворогів,  в час біди, за ворогів  і інші.  Більшість  із  цих молитов ми   можемо  поділити на:

  • Індивідуальні
  • Сімейні
  • Прохальні
  • Подячні
  • Для усілякої потреби

Православний  аскет  Феофан  Затворник  визначає    важливість молитви    у  повсякденному  християнському  житті,  вказуючи  на  її як ознаку  духовного життя  отців Церкви,  яку ті  ототожнювали  з подихом духа.  Якщо  людське тіло  дихає, то це означає, що воно живе,  в разі  ж   припинення  цього дихання  – немає  життя.  Аналогічна  ситуація  прослідковується   із  духом.  Якщо  молитва  постійно діє  в людині,  то  живий  у  ній  дух,  при відсутності  молитви  –  життя  у дусі немає сенсу.

А от Никодим Святогорець  віддає перевагу  не лише розумовій, а  й сердечній  молитві.  Так  як  людський  розум повинен  вловлювати  кожне  слово, адже  завдання  серця  –  відчувати те,  що  помишляє розум.  Саме  таке поєднання  серця  і розуму  на його   думку  вважається  справжньою молитвою.  Ще один  відомий  отець  Східної  Церкви  Симеон  Новий Богослов  вбачає  переселення ума  у серце,  звідки  молитва  повинна підноситися  до  Бога.  Тому  умо-серцевий  підхід він  вважає  найкращим  пізнанням  Бога.

Отже   як  з’ясувалось,  молитва   є  справжнім  пізнанням  Бога  за допомогою  серця, розуму  і душі.  В тім  цей  своєрідний   синтез  і  підхід  до  питання  молитви   розглядався   отцями  Церкви  і ортодоксальними  аскетами  по – різному. У першу  чергу  це залежало  від  тієї традиції, якої вони  самі  чітко  дотримувались.  Своєрідний  поділ  молитов  дає можливість  побудувати   цілий   канонічний корпус   і  сформувати  його  у вигляді  молитовного збірника.  Найчастіше  такі   збірники  молитов   використовуються  у вжитку  православних,   римо-католицьких,   греко-католицьких  церквах, тоді  ж  як у протестантських  – зустрічаються  збірники духовних гімнів і пісень, присвячених  Богу.

Богдан  Стрикалюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook