Молитва відіграє важливу роль у спасінні людської душі. Це є своєрідний засіб спілкування людини з Богом, в якій сконцентровуються основні центри відчуття: серце, розум, душа. Молитва — це та необхідна їжа, яка потрібна для душі так само як фізична пожива — для тіла. У православній традиції зустрічається чимало молитов і усі вони різні. Так наприклад у православному молитовнику містяться ранні, вечірні молитви, до Отця, Сина, Святого Духа, апостолів, перед початком і закінченням доброї справи, перед споживанням їжі, у день народження, молитва сподівання і зітхання жінки перед народженням дитини; молитва на Новий рік (церковне новоліття), молитва за померлих батьків, дитину, за померлого, тощо. Часто в різних релігіях та конфесіях використовують спеціальні молитви котрі мають мету приносити щастя,благополуччя, спасіння та мир людині. Наприклад в християнстві, ісламі, буддизмі, індуїзмі, іудаїзмі, зороастризмі є спеціальні обряди та ритуали котрі здійснюються для того в кінцевому варіанті вийшла сильна молитва на удачу. Молитви на удачі дуже популярні у великих релігіях, адже прості миряни, хочуть, щоб Бог дав змогу отримати людині якісь матеріалі блага від цього світу.
Серед них немало важливе значення мають молитви для аграрних потреб: перед початком сівби, благословення поля, від посухи, за примноження земних плодів; за воїнів, які вирушають на поле битви; за воїна (солдата), молитва у дні нашестя ворогів, в час біди, за ворогів і інші. Більшість із цих молитов ми можемо поділити на:
- Індивідуальні
- Сімейні
- Прохальні
- Подячні
- Для усілякої потреби
Православний аскет Феофан Затворник визначає важливість молитви у повсякденному християнському житті, вказуючи на її як ознаку духовного життя отців Церкви, яку ті ототожнювали з подихом духа. Якщо людське тіло дихає, то це означає, що воно живе, в разі ж припинення цього дихання — немає життя. Аналогічна ситуація прослідковується із духом. Якщо молитва постійно діє в людині, то живий у ній дух, при відсутності молитви — життя у дусі немає сенсу.
А от Никодим Святогорець віддає перевагу не лише розумовій, а й сердечній молитві. Так як людський розум повинен вловлювати кожне слово, адже завдання серця — відчувати те, що помишляє розум. Саме таке поєднання серця і розуму на його думку вважається справжньою молитвою. Ще один відомий отець Східної Церкви Симеон Новий Богослов вбачає переселення ума у серце, звідки молитва повинна підноситися до Бога. Тому умо-серцевий підхід він вважає найкращим пізнанням Бога.
Отже як з’ясувалось, молитва є справжнім пізнанням Бога за допомогою серця, розуму і душі. В тім цей своєрідний синтез і підхід до питання молитви розглядався отцями Церкви і ортодоксальними аскетами по – різному. У першу чергу це залежало від тієї традиції, якої вони самі чітко дотримувались. Своєрідний поділ молитов дає можливість побудувати цілий канонічний корпус і сформувати його у вигляді молитовного збірника. Найчастіше такі збірники молитов використовуються у вжитку православних, римо-католицьких, греко-католицьких церквах, тоді ж як у протестантських – зустрічаються збірники духовних гімнів і пісень, присвячених Богу.
Богдан Стрикалюк
