Всеправославним собором або ж за офіційною назвою Святим і Великим собором Православної Церкви називаємо собор, який складається із десяти представників помісних церков, із загально визнаних чотирнадцяти, котрий відбувся влітку 2016 року.

22 січня 2016 року – зібрання Ради помісних церков в Шамбезі з особистим зверненням Вселенського патріарха Варфоломія. 27 січня – винесення Радою на Собор важливих питань: місії православної церкви у світі; православної діаспори, Автономії та способу проголошення; Таїнства шлюбу та існуючих перед ним перешкод; значення посту та його дотримання сьогодні; відношення православної церкви до решти християнського світу.

Січень 2016 року – відмова поставлення письмового підпису Антіохійським патріархатом про участь в соборі. 16 квітня – в результаті синодального засідання РПЦ обговорювалися елементи присутності їхньої делегації. Усі були налаштовані рішуче, адже для них забронювали місця в готелі, придбали авіаквитки. Після того як було з’ясовано не подавання відповіді зі сторони Константинополя, Москва почала діяти зовсім інакше. Патріарх Кирило вирішує скликати нараду.

Всеправославний собор (2016)

3 червня –відмова Болгарської православної церкви. 6 червня – надзвичайне зібрання Вселенського патріархату в обговоренні деяких важливих питань на Всеправославному Соборі. 9 червня – пропозиція Сербської православної церкви щодо відкладення Всеправославного Собору. 10 червня – відмова Грузинської православної церкви від проведення Собору на острові Крит, догматичних, канонічних, термінологічних помилок, запропонованих Вселенською патріархією. Свою відмову Синод Грузинської церкви пояснював через відсутність євхаристичного союзу між Антіохією та Єрусалимом.

Всеправославний собор очолив Вселенський патріарх Варфоломій І і двадцятьма чотирма ієрархами помісних церков, рішення могло бути прийняте в однодумності усіх – консенсус. Кожній із церков надавалося право голосу. Двох думок не може бути в Церкві, потрібне правильне чітке формулювання, загальну думку, яку б висловлював  єпископат, духовенство, віруючий народ. В процесі собору використовувалася лише офіційна мова: грецька, російська, французька, англійська, робоча арабська.

Відкриття собору розпочалося урочистим Богослужінням в день Святої П’ятидесятниці (Зішестя Святого Духа), проведеним у Соборі Святого Мини, а засідання собору – в містечку Колимварі, у самій Критській православній академії.  У травні 2016 року – братією афонського монастиря Кутлумуш зроблено застереження та побоювання щодо собору в Криті. Елладська Церква подала критичні зауваження на рахунок таких документів Собору як «Відношення православної церкви до решти християнського світу», «Місія Православної Церкви у сучасному світі».

На думку кірінійського митрополита  визнається те, що існують й інші церкви. Далі вказав на допущену помилку: використання термінів при діалозі та вживання їх в офіційних сакральних  документах.

Собор Криту представляли представники наступних церков: константинопольської (25), олександрійської (25), єрусалимської (6), сербської (25), румунської (25), кіпрської (17), елладської (24), албанської (7), польської (8), чеських земель та Словаччини (4); не приймали участь ієрархи антіохійської, болгарської, грузинської, російської церкви.

Пегас