Війна Асархаддона з Єгиптом
За часів правління Асархаддона розпочалося розгортання воєнної кампанії. На цей раз у полі зору повелителя Ассирійського царства опинився Єгипет. Єгипет зацікавлював не лише своєю культурою, релігійністю, а й розвитком науки. Він піддавався постійним атакам з боку Ассирії. Перша кампанія проти Єгипту 673 року до нашої ери не принесла бажаних результатів, через невелику чисельність армії ассирійського царя. В тім після другої кампанії ситуація кардинально змінилася. Ассирійцям випав один із небагатьох шансів завоювання Єгипту.
Асархаддон проходить місто західної частини Ассирійської імперії – Харран. У пророцтві, отриманому царем стверджувалося, що Ассирія успішно завоює Єгипет. До речі, на знайденій археологами стелі Перемоги зображено картину битви, величного царя з булавою і царя –васала, схиленого на коліна. Стелла містить зображення Ушанхури – фараонового сина, який стоячи на колінах та мотузкою біля шиї просить помилування.
Однією із важливих подій у завоюванні держави – Єгипет слугувало будівництво храму з кедра. Храм призначався богу Сину та богу Нусці. При покладені корон на богів, царю було оголошено про завоювання світу. Війська разом з Асархаддоном рушили на Єгипет і перемогли ворожий спротив. Ассархаддон боявся за власну безпеку і охорону, вдаючись до ритуалу. Проте виконав цей ритуал раніше зазначеного часу, що завадило йому здійснити вторгнення в Єгипет.
Після грабежу Мемфісу 671 року до нашої ери, представників королівської влади було захоплено та відправлено до Ассирії. Фараону Тахарку вдалося втекти. Син, дружина та царський двір потрапили в полон, стаючи заручниками ассирійського царя.
Лояльним до царя правителям надавалися привілеї: призначення відповідальних осіб на завойованих територіях. Так царем Саїсу був призначений Нехо І. Згідно вавилонських хронік, вказується на грабіж Єгипту та викрадення богів. Результатом завоювань стало єгипетське переселення в Ассирію.
Наступ фараона Тахарки
Завоювання Мемфісу фараоном Тахаркою почалося в 669 році до нашої ери. Заручившись підтримкою короля Тиру, Тахарка вирішив нанести удар призначеним Асархаддоном намісникам, а ті у свою чергу повтікали. Асархаддону не вдається розвинути військову кампанію, оскільки у цьому році від важкої хвороби помирає. Право спадку розділяється між його двома синами: Шамаш-шум-укіном та Ашшурбаніпалом. Першому дістається Вавилон, другому – Ассирія. У підпорядкуванні Вавилону перебувала Ніневія.
У 664 році до нашої ери, Ашшурбаніпал призначає васального царя – єгиптянина Псамметіха. Псамметіх опинився в не простій ситуації: лідійські найманці, які мали поспішити на допомогу Ашшурбаніпалу для відбиття кіммерійців, прибули до його намісника. Псамметіх у 652 році до нашої ери проголошує себе незалежним від Ассирійсько імперії, імпонуючи брату Ашшурбаніпала – Шамаш-шум-укіну, котрим розпочалася громадянська війна. Новою династією Єгипту підтрималися дружні взаємовідносини з ассирійцями.
Битва з фараоном Тахаркою і його смерть
Вказана битва мала визначити остаточну долю Єгипту. Воєнні дії були розпочаті 667 року до нашої ери. Злякавшись армії Ашшурбаніпала Тахарка тікає у місто Фіви, туди ж наближається військо завойовника, грабуючи на своєму шляху міста. У 665 році до нашої ери в Куші робилася спроба підтримки Тахарки, проте не увінчалася успіхом. Повстання придушили, цар призначив єгипетським васалом Нехо І в місті Саїс разом із сином Нехо Псамтіком І. Цар Ашшурбаніпал залишає Єгипет, тріумфуючи перемогу, а його ворог помирає 664 року до нашої ери у Фівах.
Панас Вернигора
