Саме тоді царським указом було заборонено політеїзм, дозволено шанування тільки Єдиного Бога. Це дало поштовх до рішучих дій: знищення ідолів, святилищ, пов’язаних з ними; а тих, хто надалі звершував жертвоприношення ідолам – піддавали суворому смертному покаранню. З точки зору богословів юдаїзм сповідувався першими людьми Адамом та Євою. Значить, творення світу та людини одночасне з часом, коли виник юдаїзм.
Історики свідчать, що єдиний Бог у євреїв називається Яхве (абревіатура JHVH). У перекладі з мови іврит слово «Яхавах» означає «Сущий; Той, що Є». Служителями культу стверджується, що не можна Бога називати ім’ям Яхве , якщо людям було відомо про це, то сучасному поколінню за історичної причини Його ім’я невідоме.
Від історичного екскурсу поступово переходимо до доктрини юдаїзму. У ній виділяємо вісім положень. Це віра в:
- сакральні книги
- надприродні істоти
- Машиаха (Месію)
- пророків
- душу
- загробне життя
- заборонену їжу
- суботу
Спробуємо проаналізувати віровчення релігії юдаїзм. За звичай сакральні книги поділяли на три. До першої групи увійшла Тора (Закон), другу – Танах, третю – Талмуд (з івриту перекладається «вивчати»). До Тори звернена особлива увага юдеїв. Тора не писалася на папірусі, а пергаменті. Священна Тора зберігається у спеціальному місці в синагозі.
Коли розпочинається служіння в синагозі, раббини цілують святу Тору. Богослови не ставлять під сумнів дарування Богом Тори Мойсею. Іншими підтверджується авторство Тори, котре належить Мойсею. Історики намагаються довести, що створення Тори датується ХІІІ століттям до нашої ери.
Другу позицію в юдаїзмі займає Танах – суцільний том, який собою складає 24 книги.
У свою чергу відбувається поділ книг на три частини:
- в Танах входить Тора (5 книг)
- Пророки (7 книг)
- Писання (12 книг)
Третю позицію посідає Талмуд – сукупність книг. Зустрічаються оригінали написання Талмуду- іврит та арамейська мова. У наш час Талмуд складає дев’ятнадцять томів.
Талмуд має три частинне розділення:
А) Мішна
Б) Палестинська Гемара
В) Вавилонська Гемара
Важливою частиною доктрини є шанування віруючими Пророків. Пророки – особливі призначені промислом Божим особистості з метою звіщення волі та істини людей: правильна релігія, правильне життя. Танах згадує сімдесят вісім пророків та сім пророчиць. Велика повага спрямована до двох великих пророків – Іллі та Мойсея.
Навіть тоді, коли євреями здійснюється ритуальна дія на Песах, в ній згадуються пророки Мойсей і Ілля. Богослов’я дає нам дві відповіді щодо життя пророка Мойсея. Богословами подаються датування: ХV і ХІІІ століття до нашої ери. Євреї вважають найбільшою заслугою Мойсея перед людством перед Богом – Тору. Крім того Мойсей має й іншу заслугу – виведення народу Ізраїля з полону Єгипту.
Богослови говорять про пророка Іллю, життя котрого датується ІХ століттям до нашої ери. Пророк не тільки звіщає істину, а звершує чудеса, звертаючись до Бога у молитві: відновлення запасів муки та олії в будинку сарептської вдови, зішестя вогню на землю, розділення Йордану на дві частини і засвідчення цього перед учнем Єлисеєм. Про усе це описує Танах. Ілля удостоєний Богом і забирається тілесно на небо.
Як юдаїзм пояснює вчення про душу? Як інтерпретується вона юдаїзмом? Душа є надприродною частиною людини. Душа здатна існувати без тіла і залежати від нього. Душа як сукупність макрочастин створюється Богом. Душа є безсмертною, під час сну забирається на небо.
Вчення про загробне життя зазнавало змін. Тому існували таких три варіанти. Перший варіант: душі праведних та грішних людей потрапляють в шеол (місце з відсутністю блаженства та мук). В шеолі душі очікують на Мешиаха та визначення подальшої участі. З приходом Месії праведники успадкують щасливе життя на новій землі. Другий варіант: душі не слід очікувати Мешиаха, а в час розлучення з тілом прямувати з силою Божою в рай. Грішники ж направляються в пекло.
Третій варіант: згідно богословської позиції нагороду отримають не лише душі євреїв, але інші національності, що мають інший світогляд. Для євреїв заслужити нагороду було важко, ніж іншим. Щоб заслуговувати на життя в раю, людям з іншими національностями достатньо вести моральний спосіб життя. Від євреїв вимагалася не тільки моральна поведінка, а й дотримання релігійних вимог.
До того ж у євреїв існувало віровчення про заборонену їжу. Існували три заборони:
- споживання м’яса нечестивих тварин
- споживання крові
- одночасне споживання м’ясної та молочної їжі
Юдейськими вчителями згідно Тори було складено список не кашерного (забороненого), а це було в основному свиняче, заяче, коняче, верблюже, крабове, омарове, устричне, креветкове м’ясо. Дозволялося лише м’ясо без крові (кашерне). У перекладі з івриту слово «кашер» означає – правильний. М’ясо з молоком споживати не можна було. Процес окремого споживання відбувався так: перед тим як з’їсти м’ясну їжу єврею потрібно прополоскати рот, спожити хліб; а приймаючи молочну – витримати три години.
Юдаїзм – це невелика релігія, що проявилася через талановитий народ і здійснення ним важливого внеску для історичного прогресу. Юдаїзм стає ідейним джерелом, з якого вийшли дві релігії – християнство та іслам. Тора і Танах сатють сакральними книгами для християнства, більшість ідей лягли в основу сакральної книги ісламу – Корану.
Пегас
