Смисл схоластики полягав у спробі синтезувати античну філософію з християнською доктриною, розумом та вірою. Схоластика обумовлена прагненнями духовної інституції поставити розум в служінні вірі, з метою перетворення філософії в богослов’я. Схоластикою  хоч не створюється жодна оригінальна ідея, в тім стимулюється розумний розвиток людства.  Все більше з’являється інтерес в експериментальному пізнанні дійсності. Поруч з теологічною «Сумою теології» Аквінського стоїть філософія схоласта Роджера Бекона. Пізня епоха схоластики ХІІ-ХІІІ характерна виникненням перших європейських університетів: Болонського, Пармського, Монпельєського, Оксфордського. Із утворенням університетів розвиваються міста.

Готичний стиль і схоластика

Готика характеризується розвитком європейських міст. В громадському житті породжені будівлі, котрі мають громадянське призначення: біржі, таможні, лікарні, ринки, тощо. Громадський муніципалітет представляють ратуші зі сторожовими вежами (символізують незалежність). Місцевий собор сприймається за символ благого становища громадянської комуни. Майданчики соборів виконували функції місць, де проводилися дискусії, лекційні читання, розігрували містерії. Ратуші і храми виконані в готичному стилі.

Готичний стиль  є періодом розквіту монументальної скульптури: фігури виглядають більш статистичними, у фронтальній позі. Скульптури постійно відділені від стін, набуваючи об’єму округлості. Спостерігається деяка пластичність, величність індивідуалізованих образів (Шартрський собор із зображенням святого Ієроніма, Георгія, Мартіна). Також можна помітити горельєф. Чітко вироблена канонічна композиція, визначений сюжет будинку.

Друга половина ХІІ століття відображає скульптурні зображення як зразок досконалості, захоплення красою людини (скульптура Христа в Ам’єнському соборі).

Замість середньовічних фресок – вітраж (живопис шматків скла). Найбільшого успіху досягала майстерня в Шартрі  (Франція). Вітражі Шартрського собору складали площу дві тисячі шістсот шістдесят квадратних кілометрів. Особливість вітражів: невеликі за розмірок шматочки скла, контурний малюнок у вигляді свинцевого обведення, інтенсивна кольорова гамма (червоний, синій, жовтий). Золота ера вітражів настає у Франції з ХІІІ століття.

Колискою готики вважали Іль де Франс. Яскравим прикладом раннього готичного стилю є Собор Паризької Богоматері – Нотр Дам де Парі. Конструкція будівлі відображає елементи готики та романської архітектури: масивні гладкі стіни, з приземленими стовпами, кутовими вежами, мінімумом скульптур. Західний фасад собору – це еталон архітектури інших: галерея королів підвищена  на трьох вхідних порталах з трьома великими вікнами із зображеною «трояндою», двома вежами. Їхні частини прикрашують стрільчасті арки.

Зрілу французьку готику представляє Реймський, Амьєнський собори. На кордоні між Нормандією та Бретаню розташовується аббатство Мон сен Мішель.  За французьким слідує німецький готичний стиль, який виник значно пізніше. Більш простішими виглядали собори в Німеччині, будинки витягувалися по вертикалі, дуже високими були шпилі веж.

У північній Європі зароджується стиль цегляної готики, прикладом якої можуть слугувати Наумберзький собор (виконання скульптурного декору). До того цікаві сюжетні рельєфи «Страсті Христові», «Таємна Вечеря», «Зрада Юди», їх переповнює  надзвичайний драматизм, реальні події. Пізній готичний стиль скульптури відрізняється своєю багатоманітною патетикою, манерністю, протенціозністю, надзвичайною витонченістю, поєднується релігійна екзальтація з жорстким натуралізмом.
Англійська готитика виникає рано наприкінці ХІІ і триває до ХVI століття. Слабкий розвиток міст призвів до перетворення готичного собору із місцевого в монастирський. Сам собор розпластаний горизонтально, розтягнутий по ширині з наявністю багатьох прибудов. Його перевагою може бути величезна вежа. Солсбернський собор – один із готичних зразків в Англії.

Другим по рахунку стає Кентерберійський собор з архієпископською резиденцією. А от Собор Вестмінстерського абатства у місті Лондон являє собою стиль французької готики. Представлений формою базиліки, збереженої в романський період, має нову конструкцію зводів каркасної системи нервюр. Особливістю є невелика товщина стовпів, з витісненими вікнами у стіні і вітражами. Скульптурний декор не містить сцен зі Священного Писання.
Іспанська готика ХІІІ століття також має свої особливості через мавританський стиль, пишність та орнаментну різномантність (приклад Леонського і Толедського соборів).

Важливе місце в іспанській готиці займає стиль «мудехар». За звичай будівництво соборів відбувалося з допомогою цегли, а верхнє склепіння арабами –архітекторами робилося у формі восьмиконечної зірки.

Італійська готика мала окремі елементи: стрільчаста арка, троянди. Основа архітектури була романською. Храми ставали приземленими з гладкою плоскою стіною, в інкрустуванні якої використовувався кольоровий мармур для смугастої фасадної поверхні (Сієнський собор). Пізню італійську готику представлено унікальною архітектурною спорудою – Міланським собором (датується початком XV- кінцем XVІ століття). Готичний архітектурний стиль можна зустріти в Нідерландах, Чехії, Австрії та Польщі.

Пегас