Вільям Джеймс – видатний американський філософ, психолог, засновник прагматизму та функціоналізму у США.Народився взимку 1842 року в місті Нью – Йорк в родині послідовника вчення Емануїла Сведенборга – Генрі Джеймса. У сімї Генрі Джеймса нараховувалося п’ятеро дітей, старшим з яких виявився Вільям, його брати і сестра були дуже талановитими . Вільям мав прекрасну вдачу, на відміну від свого батька.
Зростав у стимульованій і дружелюбній атмосфері, яка сприяла його цікавості та самостійному креативному темпераменту. Вільям не полюбляв навчатися у школі, вважаючи заняття у ній нудними та безкорисними, втім його найбільше захоплювала позашкільна освіта: полюбляв читати англійські, німецькі і французькі книги, із захватом ставився до переписки з відомими науковцями.
Не дивлячись навіть на свій недуг: слабкий зір та часткову хворобливість, він з важкістю отримує степінь доктора медичних наук при Гарвардському університеті у 1869 році, досягнувши віку – 27 років. Як і багато інших блискучих людей, на той час майбутній психолог відчув на собі дуже сильну дію матеріалістичного детермінізму.
Дія матеріалістичного детермінізму настільки вразила розум Вільяма, що під загрозою опинилися дві речі мислителя: його кар’єра та майбутнє. У 1869-1872 рр. – Вільям Джеймс ретельно досліджує працю та основні ідеї французького мислителя Шарля Ренув’є.
Робота французького філософа дала поштовх для побудови та розвитку філософської системи Вільяма Джеймса. У сфері психології та філософії Джеймс намагається виробити ідеологію свого вчення на основі уяви про людину як творця реальності, істини та цінностей.
З 1872-1876 рр. – викладає анатомію, фізіологію при Гарвардському університеті. Від фізіології він поступово переходить до психології, потім до філософії, реалізувавши тим самим приховані схильності про які й сам не підозрював.
У 1884 р. – створює американську лабораторію парапсихологічних досліджень. У 1885 р. – призначений на посаду професора психології та філософії у Гарвардському університеті. У 1907 р. – Джеймс залишає викладацьку діяльність, намагається створити концептуальний монолітний проект Всесвіту.
Вільям Джеймс розробляє прагматичний підхід. Згідно його позиції, світ може існувати у двійному сенсі: спершу в устрої речей, з якими кожна людина зустрічається у повсякденному житті, а по – друге – світ може існувати в тому сенсі, коли ж тій самій людині можливо створити свій світ, вирізавши його як матеріал навколишнього середовища.
У 1890 р. – світ побачив книгу Вільяма Джеймса, яка дістала назву «Принципи психології». У ній автор намагається порівняти світ на подобі статуї, над якою невтомно працює скульптор для того, щоб вирізьбити її з мармурового каменю. Джеймс також вважає, що світ, у якому живуть люди є суцільним хаосом відчуттів, потоком знань, які виявляються нейтральними матеріалами для мислення будь – якої людини.
Світ, в якому ми існуємо, живемо разом з нащадками, поволі різцем вивільняється з об’єктивної реальності. В такому разі, погляди Джеймса отримали назву «радикальний емпіризм».
У 1892 р – з’являється ще одна книга Джеймса «Психологія». У ній він підкреслює розум як інструмент певної боротьби за виживання, визначене в першу чергу потребами та ідеалами суб’єкту, який намагається вижити. Тому особливою працею розуму тут виступають поєднанні одне з одним, об’єктивне дане та індивідуальні бажання. Розум Вільяма Джеймса був настільки пристосований для вирішення важких, що у ньому поєднувалися природній світ та самодисципліна розумового, морального, водночас і релігійного служіння співвітчизникам і для усього людства.
Джеймс стверджував, що вирішальним фактором при людському виборі тієї чи іншої релігії слугує свобода до віри. Як прагматист, Джеймс починає формувати свою позицію таким чином: метод прагматизму намагається розуміти кожне із понять, прослідковуючи за його практичними наслідками. А якщо вони не прослідковуються, то це означатиме те, що на практиці будь – яка дискусія втрачає сенс. На відміну від Джеймса, Чарльз Пірс розглядає прагматизм зовсім по – іншому: у вигляді математичного прийому, а Вільям Джеймс – цікавиться здебільшого етичними та релігійними аспектами.
У 1907 р. – у своїх лекціях в Лоуелі, Джеймс підтверджував: якщо гіпотеза, що стосується відповідно існування Бога діє , то вона вважається істинною. І як результат, Джеймс висуває прагматичний або ж меліористський теїстичний підхід, який ждосягає собою компромісу між існуючими – абсолютизмом та матеріалізмом. Про його універсальність розуму свідчать етичні дослідження. Він робить своєрідний поділ між мислителями «м’якого і твердого» характерів. Перші – раціоналісти, йдуть суто по принципам, в тому числі це є інтелектуали, ідеалісти, оптимісти, релігійні, моністи, догматики, які вірять у свободу волі.
Другі — йдуть вслід за фактами: емпірики, сенсуалісти, матеріалісти, песимісти, невіруючі, фаталісти, плюралісти, скептики. Джеймс не погоджується з висловлюванням того, що лдський досвід є вищою формою досвіду, який існує у Всесвіті. Натомість він стверджує наступне: найвищі сили дійсно існують, діють в ім’я спасіння світу, керуючись ідеалами, які тотожні власним уявленням про добро.
Філософ написав низку творів, зокрема таких як: «Варіація релігійного досвіду» (опублікований у 1902 р.), «Прагматизм» (у 1907 р.), «Всесвіт з плюралістичної точки зору» (у 1909 р.), а інші вже опубліковані після його смерті. До низ відносяться: «Деякі проблеми філософії» (у 1911 р.), «Нариси радикального емпіризму» (у 1912 р.).
Філософ Вільям Джеймс помер наприкінці осені 1910 року і був похований у штаті Нью – Гемпшир в місті Чокуруа.
Богдан Стрикалюк
