Прагматизм

pragПрагматизм –  філософська течія кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Засновником даної філософії течії вважається Чарльз Пірс, хоча до кінця прагматичну концепцію вдосконалювали Дж. Г . Мідд, Фердінанд Шіллер, Джон Дьюї.

Головним постулатом філософського прагматизму є життя та знання. Таким чином, прагматизм практично не чим не відрізнявся  від гуманізму. Вагому роль у прагматичній філософії відіграє людський досвід. Досвід для прагматиків відіграє велику роль у формуванні світогляду та філософії. На думку Пірса  вся філософія до прагматизму не мала ніякого значення  і вона була хибною, оскільки філософи – попередники не мали концепції прагматизму,  тому  і їхні філософські системи не мали жодного практичного значення для суспільства. На відміну від філософії, релігія та етика відігравали важливу роль у формуванні людства, адже їхні закони на практиці допомагали суспільству існувати. Хоча і етика та релігія формувалася і  підпорядковувалися  під окремий суспільний клас, якому були вигідні ці релігійні та моральні закони.

Також прагматики приділяли велику  роль  у своїх роздумах науці. На думку Пірса,  наука – це рушійна сила людства,  завдяки якій  світ розвивається. У науці є безліч теорій та гіпотез, які мають істинність, на відміну від філософських та релігійних гіпотез та теорій, яких практично не можливо раціонально довести. Релігія для людини є не лише частиною віри але і своєрідним досвідом, хоча з часом цей досвід  може породити сумнів, і тоді людина може відкинути свою стару релігію та прийняти нову.  Таким чином прагматики пояснювали перехід людей з однієї релігії в іншу релігію.

Прагматизм відіграв велику роль у філософії ХХ століття. Його часто називають духовно-філософським напрямком філософії ХХ століття, який дав багато відповідей на запитання, що таке віра, релігія та людина.

 Ігор Дмитрук