Народився навесні 1848 року в місті Постдам. Здобув прекрасну освіту, навчався в престижних німецьких університетах, зокрема в Цюриху, де після успішного захисту докторської роботи був призначений на посаду професора у 1876 році. З 1877 року – працює у Фрейбурзькому, 1882 – в Страсбурзькому, а 1903 – Гейдельберзькому університеті.
За роки своєї діяльності Вільгельм займається написанням праць: «Історії стародавньої філософії», «Історії нової філософії». У працях викладена філософська система, характерна кантіанської позиції. Віндельбандом робиться спроба відсторонення кантівської «речі в собі» з намаганням подолання дуалізму філософії Канта в суб’єктивний спосіб. Філософія визначається Віндельбандом як критична наука про загальнообов’язкові цінності, нормативне вчення, в основі якого оцінювальні судження, пізнання потрібного, протиставлення наукам, що гуртуються на досвіді, теоретичному судженні та емпіричних даних про суще.
Віндельбанд інтерпретує апріорні, трансцендентальні, загальнозначущі. На його думку кінцева мета історичного прогресу самовизначення людства у співвідносності «етичному ідеалу» зводиться Віндельбандом з соціальних проблем до етичних. У оголошеній Віндельбандом «священній таємниці» знаходиться дуалізм світу дійсності з світом цінностей, знайденою обмеженістю пізнання, яке скеровує людей у сферу релігійних цінностей. Філософські ідеї зробили неабиякий вплив на подальший розвиток неокантіанства в кінці ХІХ – початку першої половини ХХ століття. Останні роки життя були проведені Вільгельмом Віндельбандом в Гейдельберзі, де восени 1915 року філософ і помер.
Пегас
