Гаднером дана релігія сприймалася як «відьомство». Пройшовши шлях ініціації Гарднер стверджував, що це по суті є стародавня релігія чарівництва на сьогодні, що тривала кілька століть. Вона непогано закоренилася в європейському світі язичництва ще до християнства.
Виникнення Вікки датується 1920-ми роками першої половини ХХ століття. Як стверджують адепти англійського новітнього язичництва, його коріння є глибоким, пов’язане з культом Матері – Землі та 
Великої богині. Вікканами вшановуються рогатий бог та богиня. Окрім того існує окрема діанічна вікка із вшануванням Богині. Особливостями цієї релігії є: ритуальна магія, вільна норма моралі, відзначення восьми свят, які співвідносяться з Колесом року. Мають місця суперечності навколо питання, чим в реальності є ця релігія. Від початку назву пов’язували з Чарльзом Карделлою, який був опонентом Гарднера.
З 60-х років ХХ століття Вікка – традиція містичних жерців. Приступаючи до віровчення Вікки, необхідно зрозуміти як здійснювалася традиція. Бог та Богиня у ній сприйняті в концеціях пантеїзму, дуалізму та політеїзму. Адептами вона вважається дуалістичною, в якій відбувається доповнення Богом та Богинею один одного. Представлення представляється під виглядом Триєдиної Богині, тобто ототожнюється з фазами. Таких жіночих фаз три: Діва, Матір, Стара.
Практично кожна із перерахованих фаз має своє символічне значення. Наприклад Діва є уособленням молодості, росту, чарівництва, новомісяччя; Матір – зрілості, сексуальності, родючості, стабільності, півмісяця; Стара – мудрості, гармонії, смерті, вбивчий місяць. Рогатий Бог – це уособлення пристрасті, агресії. Різні культури та вірування містять безліч виглядів та уявлень, тоді ж як у традиційній Віцці божества доповнюють самі себе. Поклонінні Триєдиній Богині – звільнення від патріархату. Феміністичні ковени слугують прямим доказом специфічних ритуалів, з допомогою яких ведеться боротьба з гендерними травмами (проявлені через зґвалтування, домашнє насилля, абюзивні відносини, інцест). Згідно соціологічних досліджень такі ритуали позитивно впливають на психічний стан та сприйняття жінкою самої себе.
Насамперед потрібно сказати про віру в реінкарнацію та анімізм (духів). Організація цікава своєю магією — складова п’яти елементів алхімії, що користуються популярністю, особливо в ритуальній та обрядовій формі: Вогонь, Вода, Земля, Повітря, Дух (Ефір).
Пентаграма як сакральний символ засвідчує присутність п’яти елементів, символізує Триєдину Богиню. У домашньому побуті кожного неоязичника можна зустріти основне місце чарівництва – вівтар. Будучи індивідуально складеним розташовується завжди на північ. На вівтарі лежать спеціальні магічні інструменти, стихійні символи, свічі, все необхідне для ритуалу: дзеркало, ніж, чаша, тощо.
Релігія керується єдиним принципом: можеш робити, що бажаєш аби це не зашкодило тим, хто оточує тебе. Бо те, що здійснюється, не важливо яким воно насправді є добрим чи поганим – повертається трикратно. Віккою заборонене використання чорної магії, вбивства людини, законного порушення, зневага та осквернення тих, що сповідують інші релігії, вшановування божества Сатани, використання магії з корисливою метою.
А тому гідність чарівника, відьми має бути досягнена вісьмома якостями: шануванням, повагою, радістю, силою, людяністю, красою, співстражданням та міццю. Вікканцями відзначаються календарні свята, котрі увійшли в так зване «Колесо року»: йоль, імблок, остара, белтейн, літа, лугнасад, мабон, самайн.
Перше свято Йоля пов’язане з днем зимового сонцестояння, а точніше кажучи народженню Сонця.
Друге – вогню, факелам, птахам та феям (триває з 1 по 2 лютого).
Третє – один із днів весняного рівнодення; настання Весни.
Четверте – настання Літа, весіллю Богів (триває з 30 квітня по 1 травня).
П’яте – з днем літнього сонцестояння, серединою Літа.
Шосте – Врожаю, Праці та хлібу (триває з 1 по 2 серпня)
Сьоме – Другому Врожаю (здійснюється в осіннє рівнодення).
Восьме – приурочено Ночі поминання померлих (триває з 31 жовтня до 1 листопада).
У кожному святі прослідковується супровід традицій, божеств, прикрас, музики, гадання, ритуалів, символів. З першим святом поєднується уявлення про перемогу доброї сили над темрявою (тридцять днів очищення, оновлення, перероджень); з другим – очищувальна традиція через ініціацію та самоосвячення; третім – споглядання, енергія, сила та натхнення, зміна звичок , нестандартне мислення та відкриття перед новим; четвертим – любов та пристрасть, радість життя, задоволення навколишнім світом; п’ятим – сили та активність, танці, веселощі , збирання та сушіння квітів відьмами; шостим – вдячність, жертовність, самовіддача, бенкети та застілля, укладання шлюбів; сьомим- досягнення та успіхи; восьмим – закінчується Літо, Життя та рік, поєднання з природою, прощення, відмова від помсти, супроводжувався запалюванням сакрального вогню та роздаванням солодощів.
Пегас
