Політична філософія Платона представлена його теорією про ідеальну державу. Трактат «Держава» -яскравий приклад демонстрування такого собі проекту ідеальної держави, в основі якої покладено справедливість. Кожен громадянин має право на заняття, відповідне його натурі. Тому справедливість співвідносить реальну річ ідеї, тоді держава ідеальна, якщо кожен з громадян діє згідно власної сутності. Мислитель робить порівняння трьох начал в душі з державним станом. Їх є три:
- розумне начало (співвідноситься з правителями-філософами)
- гнівне начало (з воїнами)
- незмінне начало (з землеробами та ремісниками).
Ідеальна держава має опиратися на чотири добродійства:
а) мудрість
б) мужність
в) розсудливість
г) справедливість
Із важливим елементів правової держави виділяв правителів, їхніх радників, мету правління та закони. Правителі повинні бути обраними такими, які відповідають власній меті – ревне служіння з користю для держави. При цьому правитель має вирізнятися якостями добродійності, урівноваженості, спокою. Головною і переважаючою ознакою справедливої держави, де переважаючою стає аристократія як форма правління, не є багатство, а добродійність і розумність. Така добродійність досягається розумними законами. Мета закону – це благоденство не чогось одного, а всієї держави.
Настільки точно характеризує Платон перехід від аристократії до тиранії: послабленням прагнення громадян до добродійного та морального життя. Причину виродження аристократії вбачає у неможливості передати поколінням високі моральні якості, тому на світ замість добродійних з’являються менш добродійні. Проблема в тому, що матеріальність спотворює ідею істини. Соціальна нерівність – це привід порушення нормального політичного спілкування всередині полісу (людське суспільство). Тому однієї слави для людини багато і вона хоче чогось іншого для закріплення свого соціального статусу. Якщо власність настільки дорога людині за істину, то в самому суспільстві існуватиме пріоритет переваги багатства над добродійством. А це вже призводить до виникнення олігархії.
В олігархії переважають самостійні багатії з відділенням бідних. Багаті шукають куди використати своє багатство, перетлумачують закони, не дивлячись на бідних людей. Чим більше оцінюються ними шляхи наживи, тим меншою стає добродійність та її власники. Багаті люди в інших завжди у почестях, а бідні — ні. За Платоном, при олігархічному режимі стає законом та нормою ценз матеріальної власності (основні якості: скнарість, користолюбство ) .
При демократії бідні знищують противників і урівнюють в громадянських правах усіх. У формі тиранії не рахуються з мужніми, великодушними, розумними, мудрими, їх переслідують і страчують, перетворюють на рабів. Для таких людей як тирани не існує законів, лише страх, насилля, жорстокість.
У діалозі про «Закон» Платон виділив два види державного устрою:
- держава, яку очолює правитель
- держава, в якій керує закон
Справедливі закони встановлюються для загального блага держави, а не для тих, хто захопив владу. Пегас
