Василь Стус – видатний український поет, якого відносять до періоду  «розстріляного відродження», шестидесятник – дисидент, герой України.

Судячи з біографії, Василь Семенович був уродженцем Вінниччини, а точніше місцем його народження є село Рахнівка.  Виріс та виховався в бідній  селянській сім’ї – заручниці сталінської  колективізації,  в результаті  якої змушена була переселитися на Донеччину.

Навчаючись  в старших класах, вирішив підзаробити на залізній дорозі.  Стикнувся з літературою розстріляного українського  відродження, забороненої  на той час.  У 1954 році закінчив школу.  Навчався на історико – філологічному факультеті при Сталінському педагогічному  університеті.  Навчання проходило в літературній студії, якою керував Т. Духовний.  Займався викладанням української мови та літератури, працюючи сільським вчителем.  Через рік Василеві приходить повістка в армію. Військова служба проходила  в Південному Уралі.  З ним стався нещасний випадок, внаслідок якого було втрачено фалангу пальця.

У 1963 році – навчається на аспірантурі при Київському інституті літератури імені Тараса Шевченка.  Активну участь в творчій та політичній діяльності розпочинає з «Хрущовської відлиги».

Він одружується з Валентиною Попелюх. Постійно змінював  фах роботи – від будівельної бригади до кочегара, а потім від працівника історичного архіву до інженера технічної інформації. Виступав за несправедливо засудженого Світличного, поставивши свій  підпис в листі – протесті. Звинувачене також було і КДБ, причетне до вбивства художниці Анни Горської.

Василь Стус захищав  демократію та права людини, виступивши з протестом щодо культу особистості. Він стверджував що органи радянської влади  пригнічують демократичні та людські права.  Реакція  слідувала миттєва і в січні 1972 року  Стуса заарештували  з іншими дисидентами. За статтею 62 кримінального кодексу УРСР  щодо звинувачення  в антирадянській агітації та пропаганді  присудили термін – 7 років ув’язнення, спочатку п’ять років  в  мордовському, а два  на Колимі. Восени 1979 року приїздить в Київ, продовжує літературну діяльність, заручившись підтримкою  організацій Заходу. У 1978 році обирається  як почесний член англійського клубу «Пен».

Його вдруге затримують  в столиці. Призначають  адвокатом молодого юриста Віктора Медведчука. Письменник Євген Сверстюк згадував, що Стус був настільки обачним і знав чиї інтереси відстоює Медведчук, адже той належав до комсомольського середовища і не збирався  захищати, розуміти і навіть цікавитися справою Василя, а тому відмовився від нього.  Суд виніс вирок по Стусу: десять років примусових робіт і ще п’ять років заслання.  Пермська область стала кінцевим  місцем заслання  загартованого українським духом боротьби поета Стуса. Ніщо не заважає йому займатися писемною та перекладницькою роботою.

У 1983 році адміністрація  табору суворо заборонила пересилати  листи рідним у віршах та перекладах. Василь Стус голодував в карцері, а 4 вересня 1985 року помер. Реабілітований був лише в 1990 році.  Перепоховання праху Стуса  відбулося 1989 року. Перевезений  з Московії на рідну Україну прах урочисто  поховали на Байковому кладовищі  міста Києва.

Богдан  Пегас