Одночасно із ними існувала інша група дуалістичної секти — альбігойців, що сформувалася на південній частині Франції у ХІІ та ХІІІ століттях. Вальдо як зазвичай дотримувався приписів Біблії, у якій мова йшла про те, щоб роздати багатство бідним. І цією бідністю він намагався відновити первісну чистоту християнської моралі.
Він відправився разом зі своїми прибічниками проповідувати Святе Євангеліє. Його ж послідовники відкидали власність і за це їх почали називати «ліонські убогі». Крім того, їхні групи почали існувати у Ломбардії, потім поступово їхнє злиття відбувалося у м. Мілан, де на той час вже були гуміліати «убогі духом».
Але внаслідок зіткнення з католицькою церквою, вальденси побоювались втратити свободу читання Біблії та світської проповіді, а також у вченні про таїнства. бажали залучитись підтримкою папи Олександра ІІІ, але той взагалі заборонив їм проповідувати, вважаючи їхнє вчення таким, що протиставляється Католицькій церкві.
У 1184 р. — папа Луцій відлучає вальденсів від церкви на Веронському соборі, а у 1215 р. – спробу відлучення повторив папа Інокентій ІІІ. 1211 рік став фатальним для вальденсів. За рішенням римського папи у місті Стразбурзі, Священна інквізиція спалила на вогнищі близько 80 вальденсів, визнаючи їх як єретиків.
Гоніння на вальденсів не припинялися. Так наприклад, папа Сикст ІV оголосив проти них хрестовий похід. У 1545 році в одному місті Дюфіні було знищено 4000 послідовників цього вчення. Папа ще не заспокоювався, коли врешті решт зібрав військо П’ємонту, яке змовилося у союзі з бандитами та ірландськими головорізами замучивши на смерть велику кількість вальденсів. Ця вся ексцентрична подія відбулася у 1655 році.
Потім вслід за головорізами прийшли французькі та італійські війська, вбивши 3000 віруючих, 10 000 вальденсів було забрано в полон, 3000 дітей було розміщено по католицькій місцевості. 17 лютого 1848 року король Сардинії Карл Альберт дарує вальденсам релігійну та церковну свободу разом з правом громадянства.
Вальденси почали заселяти три долини в Альпах. Відрізняються вони чистотою моральності, працелюбністю і обробленням полів та виноградників. Біля 1500 року їх чисельність скоротилася від 80 000 до 25 000 чоловік. З 1833 року в Італії нараховувалося приблизно 14 866 вальденсів.
В часи другої світової війни італійські вальденси допомагали євреям при Голокості. у 1975 році церква вальденсів у Італії об’єдналася з методистською церквою в Італії. Тим самим вони сформували Вальденську Євангельську церкву, яка увійшла до Всесвітньої ради церков (ВРЦ). Нараховує близько 40 конгрегацій та має 15 000 послідовників – вальденсів в Аргентині та Уругваї. Церква була заснована ще з 1865 року італійськими мігрантами.
Невеличкі спільноти вальденської церкви продовжують існувати у Німеччині та США (безпосередньо злилися з пресвітеріанами).
Стрикалюк Богдан
