Утилітаризм – нормативний еталон поведінки людини, за яким  мета людських вчинків полягає у прагненні її ж самою вилучати користь або ж вигоду. Тобто усім, щоб досягти комфорту та гармонії відносин з іншими людьми необхідна програма реальних дій.

Англійським соціологом Єремією Бентамом було запропоновано моральний принцип, який підтверджує те, що людські дії  можуть реалізовуватися з допомогою користі як одного із найбільших щасть для більшої чисельності.  Історію людства рухає  прагнення до задоволення, що є одним із моральних принципів на думку Бентама.  В трактаті мислителя про деонтологію або ж науку моралі,  добро виступає деякою насолодою, а зло – стражданням. Ці слова використовуються Бентамом у вигляді синонімів. І в Бентама, і в Епікура головним ідеалом в етико – філософській доктрині є безпека. Прорив Бентама можна прогледіти через розроблену ним  моральну арифметику, що являла собою шкалу людських задоволень та страждань. Бентам в усьому притримується своєї етичної доктрини.

Наступна етична концепція належить англійському філософу Джеймсу Мілю, який запозичив погляди Бентама. Суспільну користь Міль вважає вищим принципом та критерієм моралі людини.  В суспільні користі людина шукає джерело щастя. Джеймс Міль притримується тієї думки, що завдяки людським  потребам, суспільством та окремою особистістю  визначається, що є добрим, а що поганим.  Син Джеймса Міля – Джон Стюарт публікує трактат, в якому говорить про утилітаризм як моральну доктрину. На його думку,  під принципом користі слід розуміти  момент вибору дій та оцінок вчинків, зорієнтованих на  максимальне благо.  Якщо ж це торкається співтовариства, то мова йде про їхню користь, індивіда – тільки його.

Джон Стюарт Міль  розділяє задоволення на чуттєві  та інтелектуальні. Людській гідності відповідають другі. Для Мілля існує якісний рівень насолоди, який необхідно розрізняти. Висуває базову установку утилітаризму, за якою моральним вважається усе те, що приносить користь людині та суспільству. Піддає санкції  прагнення людиною задоволення, щастя, задоволення своїх власних потреб, тощо.  Джон Міль  керується таким девізом: «Краще бути незадоволеною людиною, ніж бути задоволеною свинею».

У творі Миколи Чернишевського «Що робити?» чітко продемонстровані норми поведінки людей у суспільстві. Людський розум має торжествувати, бо з його допомогою недосконалий світ можна преобразити. Хоч твір по суті є утопічним, але намагається показати нам відчуття задоволення людьми, уникнення ними страждань, припинення будівництва щастя на нещасті інших. Еред утилітаризмом стоїть головна проблема: вирішення того, що є корисним для більшості суспільства, а що взагалі не потрібне? Нав’язується інше питання: чи слід йти за думкою більшості, якщо вона може бути помилковою?  Візьмемо до прикладу  нацистський режим, від якого громадян відмовляла меншість, що складалася з безпартійних  комуністів, яка стверджувала про неминучість катастрофи Німеччини на чолі  з Адольфом Гітлером, і їх чомусь не почули.

Як бачимо утилітаризм відкидає традиціоналізм, відмову від матеріальних благ, аскетизм, ригоризм, натомість приймає зразок  гедонізму, близький до нього, де проголошується насолода людини, задоволення – кінцева мета людського життя.

Богдан Пегас