Розвиток суспільства може відбуватися з допомогою двох процесів – прогресу та регресу. Перший передбачає суспільний рух від низького до високого, від частини до цілого, другий навпаки — від високого до низького, від складного до простого і так далі. Суспільний прогрес завжди супроводжується регресом, якщо моментально відбувається знайдення чогось або ж його втрата. Тому для розрізнення процесів суспільного або ж інакше кажучи громадського розвитку, філософами — соціологами було розроблено три основні підходи об’єктивного історичного розвитку суспільства:
- Циклічний (коловий)
- Лінійний (поступовий)
- Спіральний (складний)
Представниками ідеї циклічного історичного та соціально – філософського розвитку суспільства стали Віко, Данилевський, Шпенглер, Бродель, Тойнбі, Кондратьєв та інші. Віко створив теорію під назвою «історичний колообіг», вважаючи основною причиною становлення суспільств – етносів – Бога. Він крім цього виділяє чотири епохи: 1) божественну; 2) героїчну; 3) людську; 4) падіння, зруйнування, повернення до першопочаткового стану. Прихильники лінійної концепції Конт, Спенсер, Морган, Дюркгейм, Ворд розглядали теорію еволюційного розвитку суспільства як процес змін, тобто від низького до високого, від простого до складного і інші. В основі даної теорії прослідковувалася аналогія з живим організмом та його ростом. Суспільство розглядалося ними як певний організм, що складається з клітин – людей та органів – інститутів суспільства. Спіралевий тип громадського суспільства може бути як лінійним так і циклічним, проте в результаті ми отримуємо тільки спіраль, а не коло, коли сам цикл не є остаточно завершальним, набуваючи нових рис. Це може означати лише одне, що не може існувати циклічний або лінійний тип громадського розвитку суспільства, якщо вони тісно переплітаються між собою. Ідеологом цього підходу є німецький філософ Георг Гегель, який в основу своєї концепції щодо громадського розвитку поклав «теорію заперечення».
Богдан Стрикалюк
