У Гесіода, автора «Теогонії», циклопи постають як прадавні істоти, діти Урана і Геї. Їх було троє: Аргес, Бронтес і Стероп, чиї імена перекладаються як «Яскравий», «Громовержець» і «Блискавка». Вони символізували стихійну силу природи і творчий вогонь небес. Саме вони викували Зевсові блискавки, що стали зброєю верховного бога у боротьбі проти титанів. Таким чином, у Гесіода циклопи мають космогонічне походження і пов’язані з божественною енергією, яка творить і руйнує водночас.
Циклопи у Гомера
Зовсім інший образ циклопів постає у Гомеровій «Одіссеї». Тут вони не небесні ковалi, а дикі, самодостатні пастухи, які живуть у далекій і недосяжній країні, що традиційно ототожнюється із Сицилією. Найвідоміший серед них — Поліфем, син бога моря Посейдона.
У дев’ятій пісні «Одіссеї» описано зустріч Одіссея та його супутників із Поліфемом. Гомер малює цього циклопа як істоту жорстоку, але не позбавлену людських рис. Поліфем живе самотньо, не визнає законів і богів, харчується сиром і м’ясом овець, проте виявляє безжальність до чужинців, поїдаючи їх. Щоб урятуватися, Одіссей вигадує хитрий план: він споює Поліфема вином і, коли велетень засинає, осліплює його загостреним кілком. Цей епізод став одним із найвідоміших у всій античній літературі. Осліплений циклоп, не здатний розрізнити нападників, марно кидає в море камені, намагаючись потопити корабель, на якому тікає герой.
Циклопи у подальшій грецькій традиції
У пізніших джерелах образ циклопів еволюціонує. Вони вже не ізольовані пастухи, а працівники бога вогню й ковальства Гефеста. Їм приписували створення багатьох чудесних виробів богів — шоломів, панцирів, тронів і зброї. Проте навіть у цьому контексті циклопи залишалися істотами, пов’язаними з небезпечною стихією вогню. За переказами, бог Аполлон убив їх за те, що вони викували блискавку, якою Зевс умертвив його сина Асклепія.
Згодом циклопи стали невід’ємним образом античної уяви про прадавніх велетнів, які володіли надлюдською силою і були майстрами гігантських споруд
Образ циклопів посів важливе місце не лише у давньогрецькій, а й у європейській культурі. У мистецтві вони уособлюють зіткнення людського розуму з варварською силою, у філософії — протиставлення розуму і природи, у літературі — вічну тему подолання страху перед невідомим. Зображення осліпленого Поліфема, який кидає камінь у корабель Одіссея, стало символом сліпої помсти, що спрямована проти розуму та винахідливості.
Іван Гудзенко
