Думками так часто переносимось у минуле, і завзято,ретельно пережовуємо його. Пережовуємо, навіть, те, що якби воно лежало на землі, і ми випадково в нього вступили, то одразу витерли б підошву в траву. Ми просто не задумуємось, наскільки пагубні речі пускаємо в свою голову, і ототожнюємось з ними.
У кожного з нас є свій ранець за плечима, куди напхано стільки спогадів, розчарувань, образ, багато чого з минулого, як позитивного так і негативного, й, нажаль, той ранець, комусь стає частим дискомфортом, комусь впливає на поставу, і суттєво викривлює її, а когось зовсім знерухомлює, й кидає на землю.
Але ж є ще дещо, окрім частого в думках минулого і майбутнього. Є те без чого вони не можливі, і те, що є міцною основою, та фундаментом для нас. Це теперішній момент, мало кому цікавий, і на перший погляд буденний та непримітний.
А він якраз є тим тлом, на яке наносяться краски нашого життя. Навіть, більше, ми самі є теперішнім моментом, ми не відокремлені від нього, а так само присутні зараз. І не помічати теперішній момент, зміщувати увагу від нього, це не помічати і зміщувати увагу від себе. Це життя в забутті, життя тим що пройшло, або ніколи не настане.
Так що ж це таке — «зараз»? А ви не заглиблюючись в мислення, погляньте навколо, на предмети і людей, що оточують вас. Зверніть погляд, що саме відчуває ваше тіло, не даючи цьому розумової оцінки. Прислухайтесь до дихання, усвідомлюючи кожен вдих та видих. Погляньте, на те ж саме дерево, прискіпливо приділіть увагу одному його листочку, як воно легко гойдається на вітрові, відкинувши все інше, в тому числі й себе. Багато є способів заглибитись в теперішній момент, тут уже вибір кожного.
Звісно, теперішній момент — це не друзі, з якими весело, не друга половинка, від якої завмирає серце, не інтернет, в якому можна дістати багато інформації, проте він є твоїм вічним супутником, з котрого виринають всі коливання життя і в нього ж впадають. Так чому ж не поглянути в обличчя своєму вічному супутнику? Можливо, у відблиску його зіниць, наче, у дзеркальній водоймі, можна буде розгледіти і себе?
Сильчук Назар
