Китайським монахом Цзяньчженом було принесено тяньтайське вчення, яке поступово поширювалося серед японців, але не було сприйняте широким загалом. У 805 році нашої ери школа набула нового розвитку при японському монаху Сайтьо. Суттєво відрізнялася від школи тяньтай. Від самого початку Сайтьо був прихильником тогочасного буддизму, але розчарувавшись у ньому, взявши декількох учнів, пішов в гірський монастир Хієй і там з ними перебував. В Китаї отримує сан шкільного наставника тяньтаю, посвячений в тантричний буддизм. Після свого повернення, тримаючи в руках тексти тяньтяю, будує гірський храм Енряку-дзі – центр школи тендай.
Становлення авторитетної школи тендай відбувається при дворі, діяльність якої пов’язують ще однією особою – Енніном. Дев’ять років присвятив для вивчення китайських тантричних ритуалів. Не менш важливу роль для цієї школи відіграв Ентін, навчання якого проходило в період з 853 по 858 роки.
Домінування школи тендай та розквіт розпочався із діяльністю Рьогена. Їй поступалися школи імператорського двору хоссо та сінгон. Без конфліктів шкіл також не обійшлося, стосовно контролю тантричних ліній передач та їхнього впливу на імператорський двір.
Тантричні ритуали давали можливість вийти у вищий світ, а в посвячену касту ченців стороннім вхід був заборонений. Так, наприклад суперечки Х століття, які виникли у двох школах призвели до їхнього відмежування один від одного. Ентін разом з учнями вирішив знайти інше місце – храм Ондзьо-дзи, який розташувався біля підніжжя Хією. Утворилися дві школи: дзімон та саммон (останньою керував Енінн).
Така конфронтація характеризувалася тим, що призначений в будь-якому храмі настоятель іншої школи, не запрошений взяти участь в ритуалі або ж торжестві. Розбіжності привели до збройного конфлікту, який вже триває багато років. Обидвома сторонами сформовані озброєні загони – сохей. В ході військових баталій один і другий монастир були спалені. Адептів Енінна не задовольняло обрання на настоятеля храму Хосьо –дзи Йокея. Озброєні монахи, чисельністю двісті людей протестували і вимагали, щоб імператор змінив рішення. Але впертий імператор не послухав монахів, що в результаті привело до протистояння, Йокей пішов у відставку.
Тривала боротьба одних з іншими, що привела до знищення меморіальних храмів. У 993 році, організувавши військовий похід Ентін вирушає до меморіального храму Енніна на Хіеській горі. Із-за спалення храму настали часи репресій, тисяча послідовників Ентіна втікали до Міі-дери. У 1039 році в Енряку — дзи було призначено монаха. Три тисячі людей бажали зміни рішення.
Протистояння відбувалися між самураями та монахами, Фудзівара перебував у складному становищі і боявся повстання. Ним призначається кандидат з гори Хіей. У 1095 році — військовий конфлікт з монахами Енряку – дзи обернувся проти Фудзівари. Атаки монахів не припинялися, страждали і знищувалися монастирі. Ще одна атака була здійснена в місті Кіото у храмі Кьомідзу-дера, яка закінчилася його спаленням.
У 1180 році – гемпейська війна між кланом Тайри та Міномото. Після встановлення сьогунату конфлікт було втихомирено. У 1571 році з приходом Оди Нобунаги усе прийшло в упадок. Нобунага познищував храми Енінна та Ентіна. Таким чином в Японії припиняється домінування школи тендай. Але з 1600 по 1868 роки зуміла встановити себе, і на цей раз вибрала японський буддизм.
Нею було сформульовано вчення про чисту землю Будди Аміди та розроблено філософію «хонгака», яка здійснила свій вплив на догматику обох представників школи тендай. Свого розквіту доктрина досягає в камакурську епоху, в час заснування двох шкіл Хоненом і Сінраном: Дзьодо-ю та Дзьодо-сінсю. Нітірен з гірського монастиря Хієй засновує релігійну школу під своїм іменем, в якій за головний об’єкт поклоніння було взято Лотосову сутру.
На даний час школа тендай нараховує близько чотири тисячі триста храмів. Кількість монахів та персоналу, які навчаються та працюють складає близько двадцяти тисяч, а адептів – три мільйони. Необхідно зауважити, що філософія тендай має в основі вчення махаяни (велика колісниця) стосовно порожнини, обєднуючи навколо себе мадхьяміку та її вчення про татхагатагарбху. Школою тендай комбінуються не лише теорії, а й практики філософських шкіл, зокрема дзену, сінгону, кегону.
Богдан Пегас
