Історія створення
Герцог Міланський Людовіко Сфорца замовив «Таємну вечерю» для їдальні монастиря Санта-Марія-делла-Граціє. Він розповідає знамениту біблійну історію про останню трапезу, якою Ісус поділився зі своїми учнями перед своїм розп’яттям, і, зокрема, момент після того, як він сказав їм, що один із них зрадить його. Кожен з апостолів окремо представлений з різними виразами жаху та недовіри, коли Юда стоїть у тіні, стискаючи гаманець зі сріблом, який він отримав за свою зраду (Леонардо отримав дозвіл привести злочинця до своєї майстерні з в’язниці, щоб зобразити Юду). Ісус займає центральну раму, тягнеться до хліба та келиха вина, посилаючись на Євхаристію. Позаду нього, видно крізь вікна, лежить ідеалізований пейзаж, можливо, натякаючи на небесний рай, а три вікна, можливо, позначають Святу Трійцю.
Складні деталі в поєднанні з використанням одноточкової перспективи, що поміщає Ісуса в суть образотворчого простору, і з якого виходять усі інші елементи, мало провістити новий напрямок у мистецтві Високого Відродження. Крім того, використання техніки точки зникнення доповнило положення картини та обстановку, дозволивши йому влитися в простір, наче це було природним продовженням обідньої зони черниць. Мистецтвознавець Е.Г. Гомбріх сказав про готову картину: «У цьому творі не було нічого, що нагадувало б старіші зображення тієї самої теми. У цих традиційних версіях апостоли тихо сиділи за столом у ряду — лише Юда був відокремлений від решти. У цьому була драма і хвилювання. Леонардо да Вінчі, як і Джотто перед ним, повернувся до тексту Святого Письма і прагнув уявити, як це мало бути, коли Христос сказав: «Істинно кажу вам, що один із вас зрадить мене».
Оскільки фарби на водній основі, які зазвичай використовуються для фресок такого типу, не сприяли техніці сфумато Леонардо, він замість цього вибрав фарби на олійній основі. Однак поєднання олії й штукатурки виявилося б катастрофічним, оскільки ще до смерті художника фарба почала відшаровуватися від стіни. Сьогодні мало що збереглося від оригінальної фарби Леонардо, оскільки остання реставрація, завершена в 1999 році, тривала приблизно двадцять один рік. Історик мистецтва Кх’яті Раджванші описує, як тепер фреска перебуває в умовах суворого контролю температури. Раджванші додає, що «керівництво дозволяє лише 1300 людям відвідувати Таємну вечерю щодня», даючи кожній особі максимум п’ятнадцять хвилин, щоб насолодитися шедевром (і не залишати надто багато пилу, щоб не завдати йому подальшої шкоди).
Незважаючи на багато варіантів інтерпретації та теорій, «Таємна Вечеря» залишається одним з найбільш загадкових і вражаючих шедеврів мистецтва, яке продовжує викликати захоплення та зацікавленість світової громадськості.
Альона Дмитрук
