Це один із яскравих представників Львівсько- Варшавської школи, учень Твардовського, в майбутньому філософ в напрямку логіки.

Народився у польському місті Варшава навесні 1886 року в інтелігентній шляхетній сім’ї Котарбінських. Батько Мілош був художником, а матір Ванда– композитором (чудово виконувала гру на піаніно). Самим престижним на той час виявлявся Краківський університет, в який на навчання віддали батьки, а по закінченні вищого закладу – поступив  Львівський. Його наставником  став Казіміж Твардовський.

Котарбинський  займається викладацької діяльінстю. Спочатку працює вчителем гімназії. З 1919 року – екстраординарний професор Варшавського університету. З 1929 року – ординарний професор. Обирається на посаду декана факультету з гуманітарних наук. В час Другої світової війни під пільно читає лекції з філософії у Варшаві, а потім Радомі. Із звільненням Польщі стає професором Варшавського університету, паралельно здійснював виконання обовязків ректора Лодзинського університету (1945-1945 роки).

З 1951 по 1961 роки – призначається завідуючим кафедри логіки при Варшавському університеті.  З 1957 -1962 рік – обирається президентом Польської академії наук. Стає членом Британської академії наук СРСР, а згодом Болгарської, Сербської, Монгольської, Фінського наукового товариства. Отримав почесний титул доктора  Honoris causa в Оксфордському університеті; доктор Флоренського, Вільного Брюсельського, Ягелонського, Лодзінського і Братиславського університетів.  Одружений з Яніною Котарбінською.

Тадеуш Котарбінський

Ним написані низки філософських польськомовних  праць: Elementy teorii poznania, logiki formalnej i metodologii nauk (1929), Traktat o dobrej robocie (1955), Wykłady z hıstorjı logiki (1957). Праці перекладені на російську мову.

Зустрічаються у Котарбинського цікаві ідеї філософської доктрини «реїзму». В його основі покладена система «Онтології» логіка  Лєснєвського (член Львівсько-Варшавської школи). Котарбинський  зайнявся розробкою двох версії реїзму: онтологічного та семантичного. Велика заслуга Котарбинського у тому, що він працював в післявоєнний період 1945 – х років над розробкою науки – праксеології.

Від початку ж сам задум теорії досконалості практичної діяльності  являв собою  найбільш загальну практичну науку, завдяки якій подана методологія ефективної реалізації будь-якої дії має конкретну мету. Нею виробляються та пояснюються  практичні дерективи, тобто з допомогою таких собі команд, заборон та обмежень, які застосовуються до дій досягається їхня ефективність. Котабринським як бачимо було намічено характеристики більш загальної науки за праксеологію (мається на увазі теорія складних систем), що пізніше стане розробленою Берталанфі.

У дев’яносто п’ятирічному віці восени 1981 року помирає. Похований на Військовому цвинтарі Повонзки у Варшаві.

Пегас