Казімеж Твардовський є відомим польським філософом, педагогом, суспільним діячем, йому належить ініціаторська ідея створення так званої «Львівсько-Варшавської філософської школи».

Народився в жовтні 1866 року в місті Відень, польській шляхетній сім’ї.  В Терезіаніумі отримує середню освіту, поступив на навчання до Віденського університету 1885 року, де  познайомився з професором, австрійським філософом, психологом Францом Брентано. Вчитель досить сильно вплинув на майбутні формування поглядів Твардовського.

Твардовський проявляє  інтерес до філософії, котру вивчає при Віденському університеті. З 1891 році після захисту докторської дисертації з філософії «Про зміст та предмет уявлень» працює як асистент, а потім – приват доцент у Віденському університеті при Інституті експериментальної психології.  З 1985 по 1930 роки – викладацька діяльність на філософському факультеті при Львівському університеті. Входить до польського філософського товариства, публікується в журналах  «Przegland Filozoficzny» та «Ruch Filozoficzny». З 1914 по 1917 роки – робота  ректора Львівського університету. Тут замається викладанням  дисциплін: теорії пізнання, онтології, етики, естетики, логіки, історії філософії, психології, педагогіки.

Казімеж Твардовський

За його ініціативи створюється філософські семінари для студентів, очолюється Психологічна лабораторія, ним був отриманий титул почесного професора університету у Львові. Кілька разів Твардовський обирався як декан, ректор університету. З 1919-1930 років – керівник при Екземенаційній Комісії кандидатів на посаду вчителя.  З 1916 року – почесний член Товариства  вчителів вишів. У 1917 році отримав нагороду – командорський хрест ордену Франца Йосифа, а в 1929 і 1930  – нагороджений орденами Відродження Польщі. Його обирали як почесного доктора у Варшавський та Познанський університет.

У філософських поглядах Твардовського помітна логіка та семіотика, перейняті ідеї  Брентано, саме вони стали інстументом критичного аналізу. Логіка стала значущою для наукової, раціональної філософії в подальшому формуванні Львівсько-Варшавської філософської школи, котра мала логіко-аналітичний напрямок. Найважливіше значення у її еволюції мали ідеї співвідношень між абсолютизму та релятивізмом в теорії істини, які пізніше розвинув А. Тарський. Тобто, Твардовським було створено по суті унікальну атмосферу компетентної наукової творчості, взаємної поваги, співробітництва, а Львівсько-Варшавській школі вдалося випустити цілу плеяду майбутніх науковців, котрими здобуте міжнародне визнання у польській філософії, логіці, математиці.

Науковець Твардовський помер взимку 1938 року у місті Львів. Похований на Личаківському кладовищі.

Пегас