Цікавим було те, що на свято приходили абсолютно усі, тобто:жінки, діти та навіть худоба. Процес починався тим, що по всій країні гасили усі вогні, і не можна було ії запалювати до тих пір, доки друїд не запалить головний вогонь у верховному королівському палаці. Після чого, вожді певних кланів обмінювали своїх заручників на королівських.Та якщо клятва порушувалася, то їх просто страчували.Також це свято було супроводом до коронації нового верховного короля священної Ірландії. В такому випадку, до всіх звичних ритуалів додавалося ще й те, що проводився шлюб нового короля Ірландії із землею країни. Це був бенкет у палаці верховних королів, а конкретніше у його Медовій залі.
Також, відомо що один іх королів Ірландії, а точніше Туатал Техтмар, захопив самотужки владу в трон верховного короля. А задля того, щоб його не скинули і признали легітимним королем, він скликав усі племена і королівства на Свято Тари. Цікво те, що всі прийшли і признали його своїм королем попри метод його становлення.
Були випадки, коли Свято Тари не було проведено, не зважаючи на те, що король усіх скликал. Було це ще до нашої ери, коли король Ірландії Еухо Орач вважав за потрібне проводження шанованого свята, але васали із своїіми племенами відмовилися приіжджати, бо король не мав коханої дами та був неодруженим.
Слід відмити те, що це було не зовсім свято у сучасному розумінні цього слова, не було якихос-то гулянь та святкувань. Це був суто обряд, у якому мали приймати учать усі, кто був присутній, а у іншому разі невірних чекала кара. А те, що у святі приймали участь усі, навіть свійська худоба означало те, що в ті часи поклонялися багатьом стихіям та абсолютно усі.
Про Свято Тари в останнє згадується в часи Святого Патрика(389-461 роки).
Іван Гу
