Святкували його по всій території Україні, але з певними відмінностями у різних регіонах. Також, слід відзначити, що подібні свята справляють і в інших країнах світу: Чехія, Австрія, Сербія, Польща, та навіть Іспанія з Бразилією.
Фотографія Дмитра Фролова. https://dimasua.com/
Походження назви свята є народно-християньске, від слов’янського варіанту імені Іоанн Хреститель, яке з грецького перекладається, як «купатель». А у слов’ян було схоже слово яке означало «обмивання, очещення у воді».Тобто, це слово будо як переклад грецького епітету, а також із народною етимологією це ритуальне очищення у водоймищах.
В цей день проводилося дуже багато ритуалів та звичаів:
Починалося святкування в місцях біля річок. Дівчата збиралися і плели вінки із польових квітів та перед заходом сонця збиралися біля річок.
Також в цей час ім акомпанували з народними інструментами. Саме свято починалося тим, що виготовлялися опудала головних атрибутів свята – Купала і Марени. Марена – це божество зими, що морозить людину голодом та хворобами. В залежності від регіону опудало Купала виготовляося із різних матеріалів(солома, верба тощо)та прикрашалося намистами, стрічками та квітами.
А опудало Марени робилося із чорноелну, соломи та вишні. Дівчата бралися за руки та водили хоровод навколо цих фігур, приспівуючи народні пісні. Головним атрибутом свята Івана Купала є вогнище. Його розводили, а після стрибали через нього, стрибали дівчата та хлопці не тільки окремо, а й в парах. Згідно за переказами, це вогнище має величезну міфічну силу. І вважалося, що хто перестребне через нього, то очищає розум і душу.
А якщо через вогнище стрибали в парі, то ці хлопець з дівчиною завжди будуть разом, але в тому випадку, якщо при стрибку іх руки залишалися нерозірваними. Також цей ритуал мав і спортивний інтерес, бо кожний хотів стрибнути якнаймога якомога красивіше та видовищніше. Далі, після втоплення Марени, а може й Купала, дівчата вбігали від хлопці до води задля ворожіння. Вони запалені свічки прилаштовували до вінків та пускали по річці, а доки вони плили, дівчата співали пісень.
Метою хлопців було зловити ці вінки. Тому пара домовлялася про тей, як буде віглядати вінок дівчини заздалегідь. Тобто, кожна дівчина плела вінок так, щоб його можна було відрізнити від інших. Та якщо парубок зловив вінок своєї коханої, схопивши його на воді, а не коло берега, то вважалося, що це гарна прикмета і пара буде жити разом довго і радісно. За народними повір’ями, якщо свічка на вінку горить добре, а сам вінок пливе гарно, то дівчина назабаром вийде заміж, якщо вінок стоіть на місці та крутиться, то буде ще в дівках ходити, а якщо потонув, то не вийде заміж взагалі. Також, народ вважав, що ці вінки несуть цілющу силу, тому їх дівчата закидали на дах хати, і він обороняв господарів. На Галичині вінки взагалі святили в церкві, та якщо в родині хтось хворів, то робили відвар із рослин у вінку.
А на Полтавщині його використовували як охорону від нечистої сили. Також існувало повір’я про цвіт папороті, який немов-би з’являється в цю ніч. Згідно легенди, папороть квітне лиш одну мить в купальську ніч. А той хто прагне здобути її, повинен пройти крізь нечисту силу, яка охороняє цей цвіт, та перемогти її. А той, хто це зробить, той буде розуміти будь-яке створіння.Також, наші пращури вважали, що зібрані лікарські рослини з росою «Івана Купала» мають ще більшу, особливу силу. За народними переказами лікарьскі трави сіються русалками та мавками.За християньским календарем на цю дату припадає Різдво Івана Хрестителя. Церква булла протии того, щоб в велике релігійне свято Були якісь магічні ритуали давньослов’янської віри(очищення вогнем, гадання, ігри). Церква визнавала назвою цього свята тільки Різдво Іоанна Предтечі або «Іванів день», але в народі залишалися все одне обидві назви, і стародавньослов’янська, і релігійна.
Цікаво те, що таке поєдання існувало ще й Візантії. Там були схожі обряди із українськими, але без опудал, а з маленькою дівчинкою, у якої запитували те, що хотіли дізнатися. Так ось, ці обряди проводилися на свята Адоніса, а в свою чергу це ім’я було пов’язано із Атоном(богом сонця).Це свято було поширене як тема для мистецтва. Микола Гоголь написав відоме оповідання «Вечір напередодні Івана Купала». А Мусоргський написав музичний твір «Іванова нічь», на основі якої згодом Римський-Корсаков створив однойменну балетну виставу. А Хуго Альвен написав «Торжество літнього сонцестояння.
Іван Гу
