Женева часів Кастелліо – період не тільки поширення Реформації і стратегічної боротьби між протестантами і римо-католиками за соціополітичний вплив на релігійній і політичній карті світу, але, передусім, час кальвіністської жорстокої тоталітарної диктатури, яка була панівною того часу. Кому така форма правління була на користь – нині проблема історичної справедливості в західноєвропейській соціополітичній думці.
З одного боку, Реформація у кальвіністському форматі звільнила Женеву від панування Риму, але з іншого – підв’язала її до панування Кальвіна. Будь який спротив – карався жорстоко. Будь яка єресь в письмовому варіанті або проголошена деінде – була суворо покараною Засуджувалось все – від найменший гріхів до найтяжчих правопорушень. Наклепництво, зради, плітки, і тисячі страчених життів, — такою була Женева під час тоталітарної теократії Кальвіна. Недаремно самого ж Реформатора названо «Женевським папою». Вольтер з іронією зауважив, що відкриті двері католицьких монастирів того часу стали не для того, щоб випустити монахів, а щоб загнати туди увесь світ.
Власне, так і трапилось. До того ж, богословська думка Кальвіна про «передвизначення» давала також свої плоди: життя кожної окремо взятої людини, Бог визначив наперед, і тому, спасіння людини фаталістичне явище. Одні – на вічне життя, інші ж – на вічну муку. Так, на думку Кальвіна, цього забажав Сам Бог. Такий контекст розуміння божественного проведіння був запобіжником щодо розвитку ідеї про свободу віросповідання. Католиків у Женеві суворо карали і навіть фізичного знищували. Мігеля Сервета, іспанського мислителя та вільнодумця, як вважається, стратили у Женеві за антитринітарні погляди. Саме в таких умовах починає творити і жити Себастьян Кастелліо.
Місцем народження Себастьяна Кастелліо стало невеличке село Сан-Мартен-дю-Френ поблизу французько-швейцарського кордону у 1515 р. Будучи молодим, енергійним та допитливим, в Ліонському університеті, Кастелліо завершує блискучу освіту і у Франції був один із найосвіченіших людей того часу. Майбутній релігійний та політико-правовий суспільний діяч був видатним поліглотом, і поряд з італійською та французькою, володів вільно древньогрецькою, латинською та древньоєврейською. Пізніше зміг опанувати і німецьку мову, якою написав чимало богословських трактатів та наукових праць. У Страсбрузі, по завершенню університету, мав змогу особисто зустрітись з видатним реформатором церкви Жаном Кальвіном. На останнього в Кастелліо викликав неабиякий світлий розум, ерудиція молодого вченого, спритність та геніальність; а ще додавши до цього смирення та сукупність різноманітних доброчинностей вразили Кальвіна.
Повернувшись знову до рідної Женеви, реформатор запропонував Кастелліо у 1542 р. місце в університеті на ректорській посаді, а також кафедру проповідника в церкві у Вандеврі неподалік Женеви. Блискучість в пізнанні тонкощів богослів’я, а також ревність у християнській вірі привертає до себе увагу женевське духовенство.
Однак гострий розум і дотепність Кастелліо не залишили повз уваги і женевського реформатора Жана Кальвіна. Власне, погіршення стосунків з Кальвіном було ключовим плацдармом для філософського та теологічного підґрунтя обґрунтування релігійної свободи та лібералізації вільнодумства. Спроба перекласти Біблію французькою мовою потерпіли цілковите фіаско, оскільки подібний переклад став однією з фундаментальних праць Кальвіна, виконаний титанічними зусиллями двоюрідного брата богослова на ім’я П’єр Робер Олевітан.
Такі події стали приводом обвинувачення Кальвіна з боку Кастелліо через за ангажованість поглядів і неспроможність розглядати в Женеві інтерпретації Біблії в поза кальвіністському баченні. Кастелліо виступав у промовах, та у філософських диспутах закликаючи кальвіністську церковну адміністрацію та муніципалітет переглянути політику щодо інакомислячих, що в окремих положеннях незгідні з кальвінізмом. На думку мислителя, тиранія та фанатизм, — це ті критерії, що дискредитують престиж реформатського віросповідання, а Христа окреслюють жорстоким.
Розуміючи, що така позиція і зріст популярності поглядів Кастелліо приведе до підриву авторитетності церковної спільноти, Кальвін приймає безапеляційне рішення – звільнити Кастелліо від ректорської посади університету та проповідницької кафедри. Зважаючи на те, що філософ лишився вірним своїм переконанням, подальша доля була непростою: викопування могил, траншей та ям були основним джерелом доходу вченого, а також відсутність постійного місця під сонцем.
Однак, складність життєвих обставин, економічна скрута, що привела до злиденності та важкості умов життя не тривали статично. Починаючи з 1553 р мислитель та проповідник займає вакантну посаду магістра мистецтв в університеті Базеля. Цей період став кульмінаційним і переломним у філософських доробках Кастелліо. Синхронно в історичному хронотопі, цей період співпав з однією з найжорстокіших кальвіністських покарань за релігійні переконання – спалення на вогнищі іспанського математика, філософа та лікаря Мігеля Сервета, що захищав антитринітарні погляди в роботі «Про хибність Трійці». Навіть лютеранські богослови, опоненти Кальвіна, зокрема Филип Меланхтон, апелював погрішністю Сервета і різними способами захищав смертну кару за сформульовані єретичні тези. Чудово розуміючи, що збереження нейтралітету в питаннях релігійної свободи, приведе до ще більшого тоталітарного і безпрецедентного насилля, і зміцнить тиранію, перекресливши усі вихідні принципи гуманізму. Серед усіх богословів, Кастелліо займає радикальну позицію і дії Кальвіна по відношенню до Сервета називаючи їх вбивством.
Мислитель наполягав, що боротьба з єретичними, хибними положеннями ведеться теологічно, а не мілітарно чи шляхом встановлення справедливості тоталітарними юрисдикціями. Кастелліо спираючись на досвід отців церкви перших століть християнства, приходить до чіткого основоположного висновку про те, що єретики – особи, що займають відмінну позицію в герменевтичному колі тлумачень біблійних текстів. Вищезгадана теза стала відправною точкою в захисті свободи совісті як в теологічному сенсі, так і створила юридичний прецедент.
За таку суперечливу і тогочасну крамольну позицію, послідовники Кальвіна та усі опоненти провели ексгумацію Себастьяна Кастелліо, чиє тіло упокоїлось 29 грудня 1563 року. З усією лютою ненавистю, його тіло було спалене на вогнищі і розвіяне вітром.
Його ж погляди стали невід’ємним запобіжником в боротьбі за права людини, за право лишатись людиною попри усю строкатість поглядів та переконань, подаючи релігійну віру обґрунтовану, послідовну та осмислену, звільнену від упереджень, фанатизму та невігластва.
Євген Распопов