Корова в релігії зороастризм, Стародавньому Єгипті, сучасному індуїзмі – сакральна тварина. У зороастризмі зустрічаємо термін «геуш-урва», що перекладається як дух корови, його ще розглядають як душу землі. Ахунавайт-гата Заратустри засуджує насилля братів над цими тваринами. Ахура-Мазда дає особливе доручення своєму пророку – захист корів. А тому тенденція розведення рогатої худоби спостерігалася за життя Заратустри. Девята глава Авести під назвою «Вендідада» пояснює очищувальну силу сечі корови як панацеї тілесної та духовної недуги.

Стародавній Єгипет також шанобливо відносився до корови. В жертву ніхто ен насмілювався приносити цієї священної тварини. Вона належала богині Хаткор, а після неї – Ісіді.

Згідно індуїстського вірування, корову втілювала богиня Прітхіві, з вуха якої був створений бог Шива. Місцем цієї події слугувало  паломницьке місто Гокарн, штату Карнатак на океанічному узбережжі. Через це телятина як їжа індуїстам заборонена. Деякі штати заборонили вбивство корів, котрі прирівняли до брахманів. А тому кожне індуїстське божество з пантеону має вахану – їздову тварину з допомогою якої пересувається. Їздова тварина –символ божества. В бога Шиви таким ваханом є бик Нанді.

Корова – втілення достатку, чистоти, святості. Подібно до матері-Землі, корова – символ безкорисної пожертви. Її переваги в годуванні людей молочною продукцією, а це передусім вегетаріанська їжа. Відтак корова шанується як материнська фігура, тоді ж як бик – символ суворості.

Якщо ж візьмемо до прикладу історію, то побачимо ототожнення корови з брахманами (священиками), а її вбивство розцінюється як важкий злочин проти брахмана. У період династії Гупта за вбивство цієї тварини очікувала смертна кара. В таких країнах як Індія та Непал священні корови охороняються державою і до них відноситься з великою повагою. Тому захист цих тварин і відмова від їхнього м’яса є повним привілеєм  традиції індуїзму.

З коровою асоціювали дев, форми божества,  Шиву – наїзника бика Нанді, Індру – корови Камадхени, котра виконує бажання, Крішною – пастухом корів та телят у дитинстві в місті Вріндаван. В мові санскриту це слово звучить як «го», а праіндоєвропейській «гвус» (докладний переклад — телятина). А от назва великої рогатої худоби на санскриті інша «пашу», тоді ж як молочна корова — «а-гхнья» (в перекладі означає – та, яку не можна вбивати). Дана термінологія вказує на історичність закону щодо захисту священної тварини – корови.

Така традиція глибоко закорінена у ведичній релігії. Дхармасутрою, Васіштхою, Гаутамою, Апастамбою забороняється споживати коров’яче м’ясо, а «Баудхаяною» визначено види покарань стосовно вбивства биків, Рігведою, Махабхаратою, Ману-смрітою – заборонені молочні корови. Ведична релігія містила ритуальні жертвоприношення. Такою жертвою ставала стара та немічна корова, яка за циклом сансари мала можливість набуття нового тіла.

Але пізніше ритуальні жертвоприношення було заборонено. Тому ведичного та пізнього періоду, корова виконувала функції годувальниці, а отже й стала корисною та вигідною для індійців: молоко, молочні продукти, перегній, пальне. Перегній корови використовувався з метою відганяння комах, а попіл слугував як добриво для сільського господарства. Саме тому корову називають «гау-матою».

Вбивство живої істоти – гріх, адже в так переривається сансара, а вбита тварина у насильницький спосіб здатна пройти народження у тій же самій життєвій формі. Навіть шанована аватара – Крішна з великою шаною та захистом відносився до корів.

Елементи такого шанування знаходимо в усьому індуїстському сакральному писанні, де йдеться про властивості пробудження в людині сатвічних якостей. Топлене масло корови (гхі) найчастіше використовувалося у проведенні релігійного ритуалу, обряду прасади. Коров’ячий послід слугував як добриво для землі. Має очищувальну дію в будинках, при обмазуванні стін. Сеча корови застосовується в медицині так і релігійному ритуалі.

Елемент, завдяки якому проявляється очищувальна сила п’яти складових: молоко, йогурт, топлене масло, сеча та послід корови називається панчагавьєю. Першим кроком до вегетаріанства є заборона м’яса священної корови. Кінець ХІХ столітті в північній частині Індії ознаменувався рухом в захист цих священних тварин. Лідер Індії Махатма Ганді віддавав велику шану цим священним тваринам із захистом їхнього поклоніння.

Корова для Ганді – це матір мільйонів індійського людства. При її смерті необхідна плата за поховання, кремацію. Але є така необхідність корови у двох видах – живому та мертвому, адже кожна  часина тіла може використовуватися, зокрема: м’ясо, кості, роги та її шкіра.  Але тут йде мова не так як про використання священної корови, а демонстрування її любові до людей.

Західна Бенгалія та Керали залишилися недоторканими, натомість в індійських штатах давно заборонили вбивство корови. Великі міста стають осередками вбивання скотини. У 2004 році таких забоїв скота нараховувалося близько чотирьох тисяч, а нелегальних – тридцять тисяч. Тому спроби закриття забоїв скота не мали успіху.

Почалося формування руху гау-ракшак (захисники корів). Але окрім них існують групи релігійних екстремістів, які так би мовити під прихованою маскою захисту вчиняють вбивства людей. Склалися також міфологічні уявлення, за якими кожен індус після смерті має можливість дістатися неба, перепливаючи річку, тримаючись за коров’ячий хвіст.

Пурани згадують корову Камдхену, якою виконуються будь-які бажання. Тому на думку віруючих індусів кожна із таких корів є Камдехеною,  що виконує бажання людини, її потрібно любити та шанувати. В разі хвороби корови, її не спроможності давати молоко, власники виганяли на вулицю. Якщо корова помирає вдома, то господар має спершу очистити цей гріх. По поверненні господарю потрібно нагодувати брамінів з села.

Тому на вулицях зустрічається чимало таких відпущених господарями корів. Індуїсти готують роті – спеціальний прісний хліб, годуючи їм корову. При зустрічі з бездомною коровою, індуїст пригощає ласощами, які підносилися на вівтарі богам. Така дія вважається благочестивою.

З коровою пов’язують пастуха – гопала. Крішна як втілення бога Вішну явився на землю заради спасіння людства. Крішна випасав корів та телят у Вріндавані і часто полюбляв грати на флейті. Корови, які випасалися приносили смачне молоко.  Індуїсти стверджують, що молоко священної корови – лікуючий напій та досконала їжа для людини. Відтак існують мантри, котрими описується важливість цілющих властивостей молока.

В пантеоні індуїстів, корова займає почесне місце. Проводяться й індуїстські святкування врожаю, наприклад триденний «Понгал». У цей день рога корови набувають кольорового відтінку фарб, прикрашаються гірляндами з квітів. Перед кожним будинком малюють зображення вгодованої красивою корови – ранголі.

Пегас

Поделитесь эмоциями

Супер статья
1
Я доволен
0
Любовь
0
Так себе
0
Глупо
0

Интересно почитать:

Історія релігій

Клементе Галяно

Клементе Галяно – представник італійської теології, мислитель, знавець вірменської культури та духовності. Точної дати народження ...

Написать комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *