Базовим поняттям в соціальній  марксистській філософії  є суспільна  формація .  Історичний тип  сприймається марксистами  як цілісний  соціальний організм, основою якого виступає виробничий  спосіб.

Основна категорія  філософії – історичний матеріалізм.  «Формація»  – термін, який   запозичується  Карлом Марксом  з такої науки як геологія для  введення у суспільствознавчі науки. Сам термін більш охарактеризований  в марксистській  філософії  через його специфічну  структуру, закони виникнення, функціонування та розвиток.

Всесвітня історія представлена Марксом  у вигляді природничо-історичного закономірного процесу  суспільно-економічної формації,  що може змінюватись.  Беручи до уваги економічний тип відносин у виробництві, він виокремлює п’ять історичних  економічних формацій:  первісно-общинний, рабовласницький, феодальний, буржуазний, комуністичний лад.

Перша соціально-економічна формація була пройдена усіма народами.  Із розпадом першої формації перейшли до класової – рабовласницьке  та феодальне виробництво, а згодом  дійшли до буржуазного і комуністичного.

Власне буржуазна соціально-економічна формація  завершує передісторію суспільства.  Закономірно з поглядів Маркса та Енгельса  її мала б змінити інша формація – комуністична, з якої  розпочато відкриття  історію людства.

Щоб вирішити протиріччя між новою продуктивною силою  і виробничими відносинами, Маркс  вводить формулює  закономірності  формаційних змін.

Перше формулювання  звучить так:  жодна  суспільно-економічна  формація  не може загинути раніше розвинених  продуктивних сил, для яких надається  простір,  а нові виробничі  відносини  не можуть з’явитися раніше за дозрілі  у  старому суспільному лоні  існуючі матеріальні  умови.  Друге формулювання:  Одна  формація може переходити в іншу  за рахунок соціальної революції  як розв’язання протиріч у виробничому способі,  що призводить  до зміни усієї системи соціальних відносин.

Проводячи певний аналіз нового історичного процесу  Маркс  крім того виділив   три соціальні типи, як назвав: первинною (особистою залежністю), вторинною (зовнішньою залежністю), третинною формацією (вільною індивідуальністю). Первинна є характерною для первісного суспільства (раб поглинений тотальним родом); вторинна – феодального та капіталістичного (юридично вільна людина, яка змушена продавати  робочу силу); третинна – майбутнього суспільства (гуманізм, свобода, умови для людини щоб їй всебічно розвивати сутнісні сили).

Теорія  суспільно-економічної формації  складає методологічну основу  концепції науки, такої як історія та суспільствознавство.

Вадим Підосичний