Історичні витоки та відмінності від шиїтів
Ключова розбіжність між сунітами та шиїтами пов’язана з питанням спадкоємства влади після смерті пророка Мухаммеда. Суніти визнають законними наступниками пророка перших чотирьох «праведних халіфів» — Абу Бакра, Умара, Усмана та Алі. Шиїти ж наполягають, що право на лідерство належало виключно Алі, зятю Мухаммеда, та його нащадкам.
Сунітська традиція з самого початку розглядала створений пророком у Медині політичний лад як земне та тимчасове утворення, що має підпорядковуватися історичним і політичним обставинам. Тому для сунітів легітимність лідера ісламської громади визначалася не божественним призначенням, а реальними умовами мусульманського світу. Це зумовило їхню готовність визнавати правителями представників впливових мекканських родин, а згодом і іноземних династій, якщо ті забезпечували дотримання релігійних норм та підтримку порядку.
У середовищі сунітських юристів сформувалася концепція, згідно з якою халіф мав належати до племені курайшитів, тобто роду пророка Мухаммеда. Водночас була розроблена гнучка теорія обрання, що дозволяла визнавати фактичну владу будь-якого правителя, незалежно від його походження. Ця позиція забезпечила сунітам можливість пристосовуватися до змінних історичних умов і зберігати релігійну єдність навіть після занепаду халіфату у XIII столітті.
Сунітська ортодоксія та релігійні інститути
Особливістю сунітської ортодоксії є орієнтація на погляди та практики більшості мусульманської громади. Важливим механізмом у цьому процесі став інститут консенсусу — іджма, який надавав легітимності звичаям та інтерпретаціям, що виникали внаслідок історичного розвитку, навіть якщо вони не мали прямої основи в Корані.
Релігійна традиція сунітів включає шість авторитетних збірників хадисів, де зібрані вислови та дії пророка Мухаммеда. Також у сунітському ісламі визнаються чотири класичні правові школи (мазхаби): ханафітська, ханбалітська, малікітська та шафіїтська. Ці школи відрізняються методами тлумачення шаріату, але всі вважаються рівноправними й ортодоксальними.
Географічне поширення та сучасність
На початку XXI століття суніти становили більшість мусульман практично в усіх країнах, окрім Ірану, Іраку, Азербайджану, Бахрейну та деяких регіонів Лівану. Загальна кількість сунітів у світі на той час оцінювалася приблизно у 900 мільйонів осіб. Вони формують основу релігійного життя на Близькому Сході, у Північній Африці, Центральній та Південній Азії, а також у багатьох інших регіонах, де іслам є провідною релігією.
Сунітська традиція стала фундаментом формування класичної ісламської цивілізації. Саме в її рамках розвивалися провідні школи богослов’я, філософії та права, які визначили інтелектуальну та культурну спадщину ісламського світу. Завдяки своїй чисельності та гнучкості у ставленні до політичних реалій суніти відіграли вирішальну роль у поширенні та закріпленні ісламу як світової релігії.
Іван Гудзенко
