Церква не несе відповідальності за кричущі проблеми духовенства на церковних парафіях, а всі чекають того моменту, доки бідний священик не принесе їм податі. Чи замислювалася патріархія та єпископія над цим важливим питанням, і чому не має підтримки з їхньої сторони? Все через те, що справжні душ пастирі їх не цікавлять, лише ті, що мають побільше грошей в кишені.
Чи таким повинно бути сучасне душ пастирство на Україні? Така проблема існує скрізь. А тому слід серйозніше віднестися до неї. Існує низка проблем у духовенстві. Перша проблема – це політика в церкві, друга – надія і довіра політичним діячам, третя – участь духовної особи у політиці. Нам відомо, що церква відокремлена від держави, а тому вона повинна триматися канонічної установки, виконувати свою духовну місію на землі, але ні в якому разі не займатися політикою, пропагандою серед релігійної громади.
Нам відомо і про співпрацю духовенства з атеїстичною владою, особливо Російської православної церкви. Політика проникла в середину церкви, представництву духовної інституції диктували, що вони повинні зробити, щоб таким чином, працюючи на них заслужити почесті. Насправді це все була ілюзія для духовенства РПЦ у другій половині ХХ століття. Духовенство тоді продавало свою честь називатися священнослужителем Божим і людську совість.
На сьогодні шальки терезів схилилися знову і повторилася ця ж сама ситуація, яка була в минулому. Практично, все духовенство в Україні опинилося у складній ситуації перед вибором – Київ чи Москва. Настільки жалюгідним є християнське ставлення серед православних ієрархів, де про мир та любов, до яких закликав Ісус Христос – не може бути й мови. Навіть миру не має між єпископом та патріархом, митрополитом та архієпископом. Усі хочуть до церковної влади, які покинули дітей та свою дружину заради неї.
Відносини парафіян до священиків є примітивними. Є поодинокі випадки різних конфліктних ситуацій на парафіях, не важливо чи в місті чи в селі. Люди не розуміють священика , а священик добре розуміється у людських проблемах.
На Вінниччині, наприклад реєструють цивільний шлюб, проте ніхто не вінчається. Зрозуміло лише одне, що радянська атеїстична влада добре попрацювала з людьми, завдяки політиці науково – військового атеїзму стерла релігійну свідомість населення. Наслідки впливу атеїзму та їхньої дії на просте мирське суспільство ми бачимо зараз, роблячи соціологічне опитування. Згідно соціологічних досліджень центру Разумкова, найбільше віруючих в Україні зосереджується на Заході – 89% , на Сході – низький (66%). Зміщення центру релігійного життя спостерігається у західних областях України, умовний центр охоплює західний та центральний регіони України, де зосереджується приблизно 70% релігійних громад України.
Стрикалюк Богдан – магістр релігієзнавства
