Основи Психології        06 Березня 2018        369         Прокоментуй!

Сучасна психологія

Сучасна  психологія  є площиною людського  знання,  яка  інтенсивно  розвивається   і тісно поєднана  з іншими  науковими  дисциплінами.

Психологія як будь-яке  явище  набуває  постійних  змін:  проблеми,  реалізація  нових  проектів,  найчастіше це призводить  до виникнення  нових  галузей  психології.   Для  усіх галузей  психології  спільним  є  збереження  предмету: вони  усі  вивчають факти, закономірності та механізми психіки   (ті чи інші  умови, та чи інша  діяльність,  той чи інший рівень, тощо).

Неможливо в  сучасній  психології   виробити  якусь єдину науку, лише  цілий комплекс  дисциплін, які претендують  на те,  щоб  бути  самостійними  науками.  Різними  авторами нараховується  близько  ста  галузей  психології.  Самі  ж наукові  дисципліни  перебувають  на різних  стадіях  розвитку,  охоплюють  різні  сфери  людської  практики.

Найважливішою з психологічних  дисциплін  є історія  психології,  яка приділяє  увагу  історичному  процесу   формування  та  розвитку психологічного знання.  Багаточисельні  галузі  психології  виокремлюються  за  різною основою.  Для  класифікації  за звичай  використовується   наступні  основи:

  • Психологія праці, медична  і педагогічна психологія, психологія  мистецтва, спорту  (означає конкретну діяльність);
  • психологія тварин,  порівняльна  психологія, психологія  розвитку,  дитяча  (визначає розвиток);
  • соціальна психологія, особистості, групи, класу, етнопсихологія, тощо (позначає  відношення  людини до суспільства, соціальність).

На  основі  цього  зв’язку    з  іншими  науками   виокремлюють  психофізіологію,  нейропсихологію, математичну  психологію.

Психофізіологія  займається  вивченням  нервових  механізмів  психічної  діяльності  людини.  вона  має  свій предмет  дослідження –  вищу нервову діяльність мозку, якою  забезпечується  цілісна  психічна  діяльність, а також  індивідуальна поведінка.  Даний  термін  було  запропоновано  і введено  у ХІХ столітті  французьким філософом  Масіасом. А  сучасні  науковці  об’єднали фізіологію  та психологію  і таким  чином  створили  новий  науковий напрям, який  отримав  назву «психофізіологія» .

Психофізіологія  є близькою  до  фізіологічної  психології  – розділ  експериментальної  психології,  яка  займається  вивченням  психологічних  досліджень  на тваринах.  У зв’язку з появою  поліграфів та томографів, що  фіксують  процеси, які   відбуваються  всередині  людини,  зазначений  напрям  об’єднався  із психофізіологією.  На  самий  її розвиток  вплинули  дослідження   відомого  професора  Павлова,  що стосувалися  безпосередньо  вищої нервової діяльності.

Електроенцефолографія  та  інші  сучасні  прилади  дали  можливість  зазирнути  у  найтонші  фізіологічні  механізми,  які  покладені  в основу  поведінки  та  психічних  процесів  в  людині.

Психологією,  нейрофізіологією та  медициною   було  підготовлено  ґрунт , щоб  формувати  нову  дисципліну.  Вона  стала  називатися  нейропсихологією.  Вважається  галуззю  психологічної  науки, яка  сформована  у  20-40 –х  роках   ХХ  століття.  Формування  галузі  відбувалося   у різних  країнах ,  інтенсивніше – в Росії.  Нейропсихологічні дослідження  вперше   були проведене Л. Виготським,  а створення  нейропсихології  як самостійної  галузі  психологічного  знання  належить  А. Лурію.

Його  праці  лягли  в площину  дослідження  нейропсихології.  Вивчаючи  різні  форми  психічної  діяльності, Виготський  сформулював   основні  положення:

а)  про  розвиток вищих  психічних  функцій;

б)  про  смислову та системну  побудову свідомості.

Нейропсихологічні  дослідження  проводилися  ним  спільно  з  Лурієм.  Варто зазначити, що Лурія  займався  розробкою  теоретичних  основ  вітчизняної  психологічної  науки,  і саме  на  її  основі  ним  і  була  створена  нейропсихологічна  теорія  мозкової  організації  вищих  психічних  функцій  людини.  Вітчизняна нейропсихологія    перш за  все  спирається  на  науково  розроблені  загально психологічні  концепції матеріалістичної  філософії.

Математична  психологія  як розділ  теоретичної  психології  використовується  для  теоретичних побудов   та  моделей  математичного апарату.

Математична  психологія  найчастіше  ототожнюється  з  математичними  методами,  проте  така  думка є помилковою.  Вони  співвідносні  один  з одним  подібно  теоретичній  та  експериментальній  психології.  Поняття  «математичної психології»  з’явилося  у ХІХ  і продовжувалося  у ХХ столітті.  Свій початок  бере  від  засновника  Йогана Фрідріха Гербарта.  Ідея  основоположника  полягає  у тому,  якщо  психологія  хоче  стати  наукою,  нарівні  з фізикою, то  в ній  потрібно  застосувати ще  й математику. Завдяки  ньому  світ  побачив  книгу під  назвою «Психологія як наука,  яка  заново  заснована на досвіді, метафізиці та математиці ».

Пізніше  його  учнем М. Дробишем  було видано  іншу  книгу «Першооснови математичної  психології».   Деякі   сучасні  психологи,  які досліджують площину  математичної  психології  умудряються  почати її відлік з 1963 року,  в тім  це не так.   Практично  ціле  століття  ще  до самих  американців   розвивалася  ця  галузь  і  поклали  початок  її  еволюції  Гербарт та Дробиш.

У наш  час  інтенсивного  оберту   набуває    практична  психологія.  На  думку  В. Дружиніна  сама ж  галузь  залишаючись  мистецтвом  «заснована  на  прикладній  психології , що є  системою  знань  та  науково  обґрунтованих  методів  вирішення  практичних  завдань».   Існує  тенденція  становлення  практичної  психології  – особливий  вид  психологічної   науки.   Специфічність  її  у тому,  що  вона  не є предметною, а об’єктивною.  На  даний  час  немає   кінця   класифікації  психологічних  галузей.

Богдан  Стрикалюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Дмитрук Игорь о появлении и трансформации мистицизма

Рубрики
Ми у Facebook