Прихильники соцініанства виступали проти численних релігійних обрядів, вони, як і інші християнські вчення періоду Реформації, виступали за демократизацію церкви. Зменшення податків, відмова від латині, скорочення числа обрядів і проповідей, все це, на їхню думку, навантажувало людей релігією, і не дозволяло розвиватися суспільству. Єдине, що вони вважали за необхідне, це підтримка єдності християн в країнах Західної Європи.
Социніанство найбільшу популярність одержало у верхах аристократії. Вони вважали, що слід обмежити вплив церковної влади на владу світську, і зменшити державні вкладення в церкву. Це було пов’язано з тим, що в другій половині XVI ст. починають поступово розвиватися перші мануфактури, які приносили істотний дохід своїм власникам, частину цього доходу їм доводилося віддавати церкви і державі. Тому аристократія була зацікавлена в поширенні цього релігійного вчення.
Однак, на території Західної Європи, соцініанство було витіснено вченням Марка Лютера, його підхід виявився більш ефективним для концентрації приватного капіталу в руках світської влади. Вчення антитрінітарієв отримало масове поширення в Речі Посполитій та південно-західної Русі. Швидке реагування у населення був викликаний тим, що социніанство зачіпало інтереси імущих, які не хотіли платити великі податки церкви.
У Речі Посполиті масово відкривалися школи социніан, там викладали не тільки духовну літературу, філософію, риторику, а й готували шляхтичів проти католицької церкви. Однак, боротьба не дала позитивних результатів, католицькій церкви вдалося викорінити дане вчення, зарахувавши його до єресі. Повністю покінчити з соцініанства вдалося тільки до кінця XVII в. і то в країнах Європи, окремі групи соцініани продовжували вірити в свої догми.
Ольга Степаненко
