Соціологія релігії – дисципліна, що займається аналізуванням релігії як соціального інституту. Фахівці вивчають віросповідання як феномен, що сприяє зміні поведінки людей. Звертається увага на головні моменти: як створюються і функціонують релігійні колективи, чи спостерігаються конфлікти між їх учасниками і які ритуали відбуваються. Соціологи описують не походження віри, а її вплив на поведінку.

Соціологія релігії

Дії, пов’язані з вірою, часто не мотивовані. Може трапитися і так, що людина вступить в культову організацію, не знаючи про прийнятих там порядках. Переконання багатьох вірувань йдуть врозріз з богословськими, але це не скасовує того факту, що соціальна дія має осмислений характер. Поведінка учасників регулюється завдяки нормам, цінностям, перевагам. Соціологія, психологія та історія релігії – найважливіші дисципліни, що визначають ставлення людей до церковних догматів.

Охарактеризувати віросповідання однозначно неможливо. Всі вчені, які намагаються це зробити, мають різний світогляд. Їх погляди сходяться лише в одному: мова йде про визнання вищих сил. В одній із праць Цицерона, римського оратора, віра згадується як протидія забобонам. Думки соціологів про її значущості різні. Деякі стверджують, що людина, відмовившись підкорятися церкві,  був би більш вільним і щирим. Інші вважають релігію інструментом виховання.

Роль віровчення в житті різних верств суспільства суперечлива. Можна порівняти двох людей, щоб простежити закономірність. Припустимо, один з них є учасником секти, в якій досить архаїчні порядки, а інший веде світський спосіб життя. Цілком очевидно, що це відноситься і до законів окремих держав. У деяких країнах релігійні переконання вважаються непорушними (Саудівська Аравія, Ірак, Пакистан). В інших регіонах про них заборонено навіть згадувати (В’єтнам, Куба, КНДР).

Підводячи підсумок, слід згадати про функції релігії як соціального інституту:

  • Філософська. Віра є складну систему ідеалів, переконань і принципів, завдяки чому допомагає визначити призначення особистості в світі.
  • Духовна. Звернення до релігії у важкі хвилини дозволяє тішитися і заспокоїтися.
  • Ідеалістична. Коли особистість формує власний релігійний ідеал, вона починає духовно змінюватися і проповідувати ідеї, які вважає допустимими.
  • Поведінкова. Віросповідання має на увазі певні принципи, заборони і норми. Завдяки їм активно функціонує суспільство.
  • Соціальна. Релігійне єдність сприяє зміцненню національних зв’язків і утворення нових держав (історичний приклад – феодальна роздробленість Русі; предки об’єдналися, визнавши християнську віру).
  • Культурна. Завдяки релігії суспільне культурну спадщину залишається в цілості.
  • Традиційна. Громадські порядки затверджуються і закріплюються, оскільки віра є прогресивним соціальним інститутом.

Іван Гудзенко