Наприклад Гоббсом створювалася філософська система, в якій він прагнув і охоплював усі площини знань, виділивши важливу проблему – держава, законність, світовий порядок в ній. Її розглядав у праці «Про громадянина» та «Левіафан»(біблійна міфологічна морська тварина, яка була використана ним в образі держави та суспільства). Суспільні явища пояснювалися Гоббсом на основі механічного природознавства.
Саме такі універсальні методи як геометричний та математичний повинні бути застосовані в соціальній площині. Суспільство, держава розглядаються філософом під виглядом великого механізму, розкладеного на основні елементи, які пояснюються простим природнім законом. Є два розрізнені стани суспільства за Гоббсом — природній та громадянський. Природній стан отримуємо внаслідок виокремлення держави із людських відносин (на прикладі первісно—общинного стану, їхніх відносин, зв’язку людини із законами природи). Громадянський стан — відсутність природніх законів, а існування держави та суспільних відносин. Досить часто прагнення людиною задовільнити свої потреби породжує конфлікти, а іноді й зіткнення, в результаті це призводить до виникнення стану, який Гоббс назва «війною всіх проти всіх».
І як бачимо таке пристрасне суперництво, слава, жага до влади не зупиняє людину перед злими діями. Проте в такій війні переможців насправді немає. Для самозбереження потрібен пошук миру. Мир витікає не з страху смерті, а природнього розуму. Вимоги розуму в розвитку філософії природнього права у Гоббса дістали назву природніх законів. Один із цих законів стверджує, що людина «повинна шукати мир і йти за ним», за іншим природним законом «людям необхідно дотримуватися угод, які вони заключили».
Утворення держави уподібнюється Гоббсом біблійній потворі – Левіафану. Таким чином держава протиставляє законам природи – суспільні закони. Владою видаються громадянські закони, сила яких зобов’язує інших виконувати їх. При обрані влади, усі громадянські права втрачаються в ході їхнього перенесення на державні органи влади, виняток складають ті, які надаючи уряд вважатиме правильними. До того Гоббс виділяє різну організацію державної влади- монархію, аристократію і демократію. Також Гоббс вважає, що державна влада є абсолютною, суверенною, єдиною. Він віддавав перевагу абсолютній монархії як виразу політичної могутності держави.
Ідеї суспільного договору Гоббса розвинув Джон Локк у творі «Два трактати про уряд». При розроблені соціально-політичної концепції спирається на природній суспільний стан так само ж як і Гоббс. Саме природній стан для Локка – це «війна всіх проти всіх». Він зобразив природній стан під виглядом царства свободи та рівності, де люди вільні, володіють своєю особистістю, майном, мають рівні свобідні права. Висуває наступні природні права: життя, свобода, власність набута працею. Мета людей при державі – збереження невід’ємних прав та власності. При заключенні договору не може бути повної відмови від природніх прав та свободи.
Індивід здатен обмежувати природню свободу та права для захисту своєї особистості та майна. Локком робиться висновок: влада керівника абсолютною аж ніяк не може бути. Мислитель припускається думки, що абсолютна монархія є гіршою на відміну природнього стану, адже монарх уникає суду, перебуваючи по відношенню до підлеглих у цьому стані. Вчення Локка про природнє право та суспільний договір було покладено в конституцію англійської монархії. Вперше Локк висунув ідею про розділення влади, яка знайшла свою реалізацію в буржуазних революціях Франції та США.
Крім того, Локк зробив поділ влади на законодавчу, виконавчу та федеральну. Перша — реалізує право видання законів, друга – приводить закони в дію, третя – зосереджена на питаннях зовнішньої політики. Але у трьох гілках влади, за Локком не має рівних прав. Адже верховна влада, тобто законодавча має підпорядковувати під себе інші гілки влади. До того ж Локк поставив питання щодо можливості спротиву правителю (суверену). І це відбувається лише у тому випадку, якщо правитель зловживає владою, тільки тоді підданим надається право відмови від договору.
Дані концепції, розроблені Гоббсом та Локком зробили подальший вплив на суспільно — політичну європейську думку представників епохи Просвітництва. Соціально-політичні ідеї Гоббса та Локка продовжив Шарль Монтеск’є та Жан-Жак Руссо.
Вадим Підосичний
